Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51567
Рецензій:	96015

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Виклик при ймаю

(Рецензія на твір: , автор: )

Дякую, що згадали мою скромну персону у обговоренні. Зрозуміло, не міг не прийняти виклику і прочитав твір шановного пана Олеся.
Складність обговорення памфлетів полягає в тому, що ми мимоволі розповсюджуємо своє ставлення до прототипів на ставлення до самого твору. Особливо показовим тет є рецензія шановного пана Халви.
Мільйон компліментів панові Санченку за чудову рецензію і два мільйони панові Олесю за відгук. Так би усі сприймали критику - у нашої літератури було б чудове майбутнє.
Я теж звернув увагу на монологи, але в іншому ключі - в якийсь момент, відволікшись на мить, я раптом припинив розуміти, чию промову читаю. Можливо, це дуже особисте, але окрім лексики промова можновладця нічим не відрізняється від промови діда. Вони обидві монотонні. До речі, так само, як і описи. Найяскравіший приклад - опис портрета Кобзаря. Йде великий перелік усілякої ботаніки, як у довіднику, а картинка в уяві не виникає! Якби автор написав нам, з якої городини було зроблено вуса, з якої - чуба, тоді б цей опис не пропав. А так він перетворився на звичайне нагромадженням слів.
Ніяк не претендуючи на об'єктивність, суто суб'єктивно порадив би панові Олесю виборсуватися з лексичного моря, в яке він поринув по самі вуха. Дуже ціную багату лексику цього талановитого автора, але це - не єдина зброя письменника. На мою скромну думку, лексика має бути підпорядкована меті - тобто картинці, думці, яка виникає у читача в голові.
Ну і, зрозуміло, не можу обійтися без реакції на героїв памфлету. Суміш Чорновола з Ющенком, яка легко вгадується у головному герої та Єхануров, який читається у постаті міністра, мене примусили замислитися над українською традицією стріляти по своїх.
Чому ми так любимо стріляти по своїх? Ми радше пробачимо Януковичу чи Кучмі, що вони погані, ніж Ющенку, що він недостатньо добрий. Сьогодні ситуація військова - є окопи, в яких сидимо ми, в тому числі і Ющенко з Єхануровим, а є ворожі окопи. І через те, що особисто мені не дуже подобається командир роти чи сусіднього полку, починати стріляти не у ворога, а по них - на жаль, так завжди робили українці і у першу чергу інтелігенція. Над цим феноменом треба поміркувати на дозвіллі.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.045739889144897 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати