Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

А ми вже звикли нахвалювати

(Рецензія на твір: Живемо, автор: Нема)

Я – Костика, а він – мене.
А іноді я цього не роблю.
Бо можу зробити ведмежу послугу одному з моїх улюблених авторів.
Релігійна тематика мені не дуже подобається. Я і в церкву не дуже учащаю, бо там якось темно, сумно. А в мене свого суму вистачає.
Якесь нагромадження символів і відомостей про те, чого могло не бути – ось що я знаходжу у вірші.
Віршовий розмір змінюється, починаючи з другої строфи.
«Хтось загинає»… Збіг приголосних.
Я також намагаюсь уникати прямих порівнянь, чого раджу і тобі, Костику.
Ці «якання» не додають поетичності.
«З під-криги кров». Я пригадала фільм, який не додивилась до кінця – хоча могла б. Я була «на сутках», мала час. Було щось про громадянську війну. Навіть вона для мене далека-далека…
Досить специфічна поезія. Я вже десь про неї писала як про камерну або богемну.
Кожен з нас пише про те, що його хвилює. Якщо він поет, а не просто собі версифікатор.
То і з’являються різножанрові твори. Або майже однакові.
Пасіба, Костику, за твір.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.037010192871094 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати