Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Знайшла хвилиноньку завітати

(Рецензія на твір: -, автор: Дара К.)

Була я зайнятою, шановна Дарино.
І не хотілось світа божого бачити.
Сумно скінчилась та історія, але що було-то було.
Завтра буде краще.
Вже починає покращуватись, бо читаю ваш твір, а їхатиму поїздом – то згадуватиму.
А ще – уявлятиму, як хтось згадує про мене. Хіба не заслужила?
Оу, і ви про сльози… Знали б ви, скільки мені доводилось виплакуватись… По-всякому виходило. Допомагають вони, змиваючи наболіле чи нагле. Допомагають і в просуванні прохань. Це ви вірно у своєму творі написали. Міцно, чисто по-нашому. Реально.
Дубові якісь ті чоловіки. Наче шори на серця їхні натягнуто. А ми їх розм’якшуємо – і вони сповзають. І чоловіки становляться людьми. Такими, як ми.
Доводилось мені людей заспокоювати. Дехто рекомендує вигуком чи стусаном або матюками сльозові атаки відбивати, а я сама плачу за компанію. Удвох швидше виплакується. А якщо втрьох? А всім людством? Уявляєте масштаби очищення? Це я про щирі сльози. А про тактично-наступальні написала б трішки менше. І вони корисні. Бо я по собі знаю, що не акторка я, бо не видавити мені з себе навмисне ні сльозиноньки.
А Киця Панцерваффе глузує, бо не розуміє природи жіночих сліз. Хоча… Хоча... Ага… Кошачі не плачуть, бо вони і засинають від наркозом з розплющеними очицями, і вмирають. Мої кішечки хай живуть довго-довго. За кожною виплакуватись, не доведи, Господь, це яка трагедія… А їх в мене трійко.
Оу, і я лягала на вітер. Я була у Сімферополі. 20-те січня, а до чого ж тепло… А на другий день – вітер. А мені літаком летіти. А я вийти з таксі не можу. Не відпускає. Того дня і дощ зі снігом падали. А до того дня ми у курточках ходили.
І на мене задивляються. Які дивні паралелі… Читаю ваш твір – і себе впізнаю. Хай кажуть пересмішники та Хоми невірні, що такого не буває. Якщо твір справжній, а не теревені якісь, то і впізнають себе люди в них. Як оце я – в дрібницях.
А це бачу про широчезне озеро.
І таке буває. І п’ють ті чоловіки з них воду, як кров з нас і сльози жіночі
Але це вже про своє.
Пасіба за твір :-)
Салют :-)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027773141860962 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати