Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51563
Рецензій: 96011

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: -, автор: Дара К.)

© Тала Владмирова (212.111.202.—), 02-07-2009
Шкода, що гонихмарник не чув казку пр небесних коней. Певно, йому б сподобалося, а може, ще й повчальною історія видалася.
Казка чудова, тій Аліні не художником варто бути, а письменником. Хоч ні, художник з неї теж сильний. Певно, вона з тих, у кого зображення світу фарбами та словами гармонійно переплітаються.
Як не дивно, але Ірині все ж було легше при першому зіткненні з гонихмарником. Вона хоч підсвідомо уявляла, що буває на світі й таке, про що не йдеться у книгах. Алінка ж надто старанно вивела навколо себе мур із книжкової премудрості. Ніби й непогано, та доведеться жламати тепер, вириватится на волю. Та то вже провина матері. До речі, про бавтьків. Кажан, звісно, старший за аліну, але не так вже й набагато. З Ігорем усе було ясно: батько скалічився, той передав сину дводушництво і водночас силу зарано. А що трапилося з успішним скульптором, що він так повівся зі спадкоємцем?
Усе ж добре, що герої потрапили до Карпат. Як і дійде до боротьби, то це виглядатиме природніше, ніж стичка між травницею та гонихмарником посеред Львова.
А те, що Морва знала Кажана з дитинства, виходить, таки правда. :)
Єдине, на чому спіткнулася. Це незважаючи на попущені коми і на фразу "такий досконало-чистий, щоб подивитися на нього й не осліпнути мусиш прижмурювати очі", може, варто "що аби подивитися на..."? Так-от. мені не шкода Світлану. Начебто повинно ж бути шкода дівчину, яку використовують, яка кохає, як вміє, якій, врешті, боляче. А все одно, бачу не скривджену дівчину, а той же гламурний манікен, що зображає горе. Аж поки не з"являється Кажан, тоді починаєш знову вірити у прадивість сцени. Мабуть, я просто ціпляюся. Написано ж гарно. Дуже гарно. Але от чомусь в почуття розгубленої Аліни повірити неважко, а от Світлані не хочеться. Чи то у мене просто алергія на таких маникенниць? Хоч кажан теж гарний. Як вже збирався завойовувати Аліну, то нема чого тягти із собою іншу дівчину, та ще й таку, якій місце на головній вулиці чи у престижному барі.
Та то так, знову сприймаю героїв як живих людей.
Дякую за чудовий твір.
Щиро,
Тала Владмирова
Згадала, паперового екземпляра із дарчим написом не вимагаю, бо так і розорити автора недовго, як усі читачі скопом наваляться. :) Та й зурочити не хочу. Та коли побачу "Гонихмарника" на полиці в книгарні -куплю обов2язково. Отді вже і поговоримо про автограф.
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.02670693397522 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати