Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Ми знову зустрілись

(Рецензія на твір: -, автор: Дара К.)

Якщо існують помисливі люди, то моя матуся з них. А я схожа на неї. Мені здалось, що ми з вами вже не дружимо, бо після такого скандалу, що був, і в який мене було втягнуто, я не думала, що мені хоч хтось подасть руку.
Історично її подавали долонею догори. Мовляв, дивись, - в ній немає камінця. А ти покажи свою. Мій батько жартома подавав свою долоню мені саме так – щоб я по ній ляснула своєю маленькою правицею, а він – її впіймав, щоб поцілувати не як шляхетній дамі, а по-своєму. Мені ніхто більше так її не цілував. Підказувати, натякати? А де внутрішня підказка? Ваші твори мене чомусь підштовхують на відповідь. Ви пишете – пишу і я. Мовчите ви – і мене нечутно. Я вже побачила ваш відгук на мою рецензію попередньої частини вашого твору. На серці стало легко. Ми товаришуємо.
Тепер я щось напишу і про ваш твір. Його треба читати, якщо не вчитуватись.
Перший абзац нагадав мені скорочену доповідь про те, що могли знати, але могли забути.
Скорочення «і т.д.» мені здається не зовсім вдалим. Мені також дарували квіти. Вперше – у шістнадцять років. Дні народжень ми не дуже полюбляли святкувати. Не ходити ж мені потім з букетами по «Макдональдсу», де ми зазвичай і святкували.
Потім – майже кожного тижня. Хтось натякав на відчуття, хтось (також мені відомий) просив вибачень з приводу ревнощів. Максимум – дві причини. Підношень з хабарами ще не бувало. І я нікому не практикую. Ви, напевне, теж :-)
В деяких місцях також не вистачає ком. Але я не коректор, то тихенько собі мовчу про це.
Натякнула – та і по тому :-)
Не можу читати, бо весь час згадую про своє. Я не знала, що «кеди» пишуться саме так.
Я писала у щоденнику – «кети», а вчителька фізичної культури хоч би раз звернула мою увагу на помилку. Не можу читати тому, що відчуваю, наскільки близькими до реалій бувають прозові твори. Ваші саме такі. Липа цвіте і на Кагарличчині. Відцвіте – і можна чекати на осінь. А літа майже не бачили. Миколаївські черешні та помідори зміняться місцевими – і все. Гаплик. Тапочки, як ми кажемо у своєму юнацькому середовищі.
До кед Аліси я не маю ніяких претензій. Ревматизм тільки може від них бути. Хай одягає тільки на годину – не більше.
Вау! Тезка мені з матусею. Мені по імені, а їй – по-батькові. Цікавий збіг. Теж Агнеса.
І Робін Гуд тут як тут.
«зараз» Алінка. А у вас «зарах».
Перечитала… Мені б стільки часу десь знайти б, щоб творити.
А сама з собою я також розмовляю. І ніякого роздвоєння особистості я в цьому не вбачаю. Я себе критикую – та ще й як…
То і виходять мої поетичні твори хай нецікавими, але більш-менш вірно написаними.
Майже як ваші.
Салют :-)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.046809911727905 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати