Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Старе дерево не пересаджують (трохи виправлене), автор: Василь Тибель)

Міграція населення і навіть цілих народів - питання не нове, але і надалі актуальне. Мені до вподоби Ваша замальовка, проте як на мене, якось надто все ідилічно вийшло. Сама наявність того, що оповідання закінчилося на ідилічнo-радісній ноті, після якої знову зазвучать басами сірі-сірезні будні, дещо напружує сприйняття твору і трішки викликає недовіру щодо ідейного пастельного його відтінку. Ну, і ще на мою думку таки легше покидати рідні місця молодим людям, ніж старшим, коли ні сім´я, ні родина, ні інші гори обов´язків ще і вже не тримають.. Знаю про що кажу, сама у двадцятиоднорічному віці покинула батьківщину. Тепер, коли б мала влаштоване своє життя в Україні (у сенсі сім´я, робота і т.д.), мабуть, би вже ніколи не відважилася виїхати за кордон - таки справді, старе дерево важко пересаджувати. Але й то не надто впевнена: я душею - мандрівник, а тому мене завжди приваблювало те, що є за обрієм, як і багато інших людей-пілігримів. І що з тим наробиш? Тим більше тепер, коли нарешті вже позбавилися "залізної стіни" на кордонах. Так, сумую за домівкою, дуже-дуже, але і світ так невимовно вабить... і водночас усвідомлюю, що те, що я колись так любила (місця, де я виростала, і людeй, з якими мене ріднить не лише кров, але й душа, здебільшого вже давно в минулому, котре вже ніяк y силу об´єктивних обставин не повернути). Коротше, непросте це питання вибору: бути патріотом чи космополітом, поїхати світ за очі, випробовуючи себе, свої сили і свою силу волі на чужині, чи все життя лише про це мріяти і не здійснити? Наслідком глобалізації i показником нашого часу є, що мільони людей на цілім світі через різні причини і задля різних цілей, ніби рухомі піски, рушили з давно насиджених місць.. і я, мабуть, теж одна із тих піщинок...
Дякую Вам за твір, який надихнув на ось ці роздуми..

З повагою і щирістю,
Віка Йіхова

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026762962341309 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати