Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Де про маму – те писане для мене.

(Рецензія на твір: ., автор: Дара К.)

І ми вранці п’ємо каву. В мене зранку нікудишній кров’яний тиск, а у мами – настрій. Кава, коньячок – і все налагоджується. Це потім, коли доживу до маминих сорока, зрозумію, що я робила ведмежу послугу своєму серцю, а матуся тоді питиме валідоли.
Печінки вистачає надовго, бо ми не вживаємо смаженого. На ніч їмо гречку без м’яса.
Надовго вистачає і коньяку. На цілий тиждень.
Мені цікаво читати ваші твори, Даро. Вони реалістичні – саме такі, в яких можна впізнати саму себе, то і є смисл читати. Може, щось співпаде, буде якась підказка про майбутнє, бо мені відомо, що все, що було десь і з кимсь, може повторитись тут – і саме зі мною. Кава співпала.
Оу, і я з матусею – справжні подружки. А мої найсправжнісінькі мені набридли за роки навчання у школі. Матуся – ні. Вона, як і я зараз, працювало позмінно. Тому в мене п’ятірки тільки з тих шкільних дисциплін, які мені давались «автоматом». Це – три мови та фізкультура.
Оу, і в мене вегето-судинна дистонія. Це нормальна хвороба 21-го сторіччя. Телевізор, життєвий уклад, коридор, сусідки… Складно залишитись нормальною людиною.
Оу, казки… Я і зараз їх всі пам’ятаю. І досі вірю в Колобка. В Діда-Мороза – ні. Я бачила, як він пив шампанське прямо з пляшки. Потім розперезав шубу, стоячи спиною до вікон.
Щось парувало… Не замерзло. То який він Дід після цього Мороз? Я його потім бачила біля пивнушки, акурат 14-го січня вранці. Він вже був без мішка і шапки. Я була допитливою у свої 13 років. Як і в наступні – себто зараз.
Знову читаю про етюди. І я хотіла стати художницею, та отримавши двійку за відсутність гуаші, заріклась торкатись пензля. Зараз у дитсадках малюють крейдою.
Я не писатиму вам, Даро, більше нічого. Пишіть краще ви, а я читатиму. І не писатиму нічого у відповідь, бо впізнаю себе майже у кожному епізоді.
Та це скінчиться, бо такої нещасливої долі, як у мене, не мала і сама Попелюшка – особливо, коли казка скінчилась.
Оу, і в мене біля парадного входу сидять бабці та тітки. А з протилежного боку – живе швець, який ставить вже соті підбори на мої туфельки, в яких я ходжу на «сутки».
Реалістичний ваш твір. Я просто кінчаюсь. Яка схожість… Може, візьмете мене у співавтори? Далі не плануєте писати про заміжжя? Я вам такого розповім…
Під час реєстрації мене взяв сміх. Було дуже урочисто, а мені було смішно. Мабуть, це було знаковим. Слава богу, розлучились. Дітей не було, а за одну ніч вони не завжди і бувають.
Ви, мабуть, так читаєте мої вірші, як я ваші твори. Вони ковтаються, не затримуючись. Ніяких перешкод у вигляді помилок не знаходжу. Тому і не рецензую, а думаю про своє. Як і в школі. Вчителька щось там булькотить, а я у вирі уяви. Чверть минула – і чесно відсиджена «четвірка» - моя. Про «п’ятірки» я писала вище.
І я уникаю свого першого і поки що останнього чоловіка. Хоча іноді і не вдається. Хоче зійтись знову, щось верзучи про повтор. А таке не повторюється.
Пасіба за твір :-) Книжок зараз не купую, крім як з історії української писемності. Можу відповісти про старі правила і про нові. А сама пишу по-книжному. Бо перечитала всю батьківську бібліотеку. Матуся його вигнала з чемоданом. Мотоцикл був на у сараї. За книжками він так і не прийшов. Навіщо вони йому у Тюмені? Там потрібні теплі речі. А мати йому їх викинула у вікно. Обіцяла розповісти мені за що і про що, але поки що мовчить. І так вже три роки. А ми з нею – як подружки. Все одно не каже. Не про все подружкам треба розповідати, бо не доведи Господь, розсваримось…
ТИСНУ «РЕКОМЕНДУВАТИ».
Ваша Агнеса :-)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.29922890663147 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати