"Як те-е-п-ло…"
Сніжинка почула останній склад - ЛО. Бож ведмедик говорив ледь чутно, сонно і ліниво... :)
"Це часом не казочка Вашої донечки?"
Це моя казочка, але донечка також моя, то виходить - наша. Адже передусім я відчуваю дитячий світ через доню та її маленьких друзів, яких, слава Богу, у нашій хаті завжди повно. Дитячий гамір - запорука успіху в дорослому житті. Бо ти не тільки їх виховуєш бути дорослими, а й виховуєш себе бути дитиною знову і знову. І буває провалюєшся в дитинство та мило, наівно і щиро... Ось мій секрет написання казок.
Дякую, Даро.
Щасти Вам
З повагою, Світлана
