Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51563
Рецензій: 96011

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Обіцяний рай

(Рецензія на твір: ай-цвай-драй, автор: koka cherkaskij)

© Світлана Кедик (95.134.81.—), 11-06-2009
Є така казка:
Коли створював Бог світ. Створив землю і небо, світила, воду, рослини, звірину, нарешті людину. Сів відпочити у Своїй палаті. Та й покликав до себе вола і каже:
- Вік твій буде 30 років.
Ой Боже, - заперечив віл, - та помилуй мене, аби стільки людям служити, ярмо на собі носити…
Розгнівався Бог, що той заперечив і вигнав вола з палати.
Побачила людина стоячи в черзі до Бога і пошепки питає:
- Ну, що Він сказав тобі.
Ой, - каже, - дав мені 30 років життя.
- То що це добре! Чи тобі мало?
- А тобі було би до вподоби 30років у ярмі ходити?
- Знаєш, продай мені свої роки.
Так віл продав свої роки людині.
Покликав Бог собаку і каже:
- Вік твій буде 30 років.
Ой, Боже, - заперечив собака, - та помилуй мене, аби стільки людям служити, копняка замість кістки отримати…
Розгнівався Бог, що той заперечив і вигнав собаку з палати.
Тут людина піджидає, випитала у собаки що ї як і купила ще 30 років життя.
Покликав Бог мавпу.
- Вік твій буде 30 років.
Ой, Боже, - заперечила та, - помилуй мене, аби так довго людей розважати…
Розгнівався Бог на мавпу і прогнав.
А тут людина, взнала що ї як і знову купила 30 років життя.
Покликав Бог ворону.
- Вік твій буде 30 років.
А ворона каже:
- Кар-р-р…
Богу почулося дар. То каже ні, краще дам триста.
- Кар-р-р…
І вилетіла, та так швидко полетіла, що людина не встигла ті роки купити.
Тут настала черга людини, зайшла людина в палату і Бог її питає:
- Ти у вола життя купила?
- Так.
- У собаки купила?
- Так.
- У мавпи купила?
- Так.
- От і маєш – тридцять років будуть молодими і працювати будеш, як віл; наступні тридцять матимеш собачі – коли як перепаде; а останні тридцять – мавп’ячі, будеш молодим на сміх.
Тож, як собі створив те і маєш.


А дива чекати не треба, Рай не звалиться на голови людські з неба. Треба його будувати...
Єдине, що хочу побажати - менше політики, більше - життя.
З повагою, Світлана

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.025598049163818 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати