Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Олексій Тимошенко: "але найголовніше не це.. найголовніше, що це є спілкування"- 2

(Рецензія на твір: Звернення про нові сервіси на ГАКу, автор: Наталка Ліщинська)

Нижче наведено спілкування ГАКівських "метрів" про шляхи початківців у літературі
(пробачте, але того спілкування аж на три "рецензії")

Про "Титанік"
(Рецензія на твір: П’ятнадцятилітні капітани (наслідування Н. Дев’ятко)., автор: Антон Санченко Статус: *Експерт*)
© Хижий Птах, 12-02-2008

Головна чеснота цього твору в тому, що молодий нікому не відомий письменник Жюль Верн, який (ви лише уявіть!) жодного разу не був на ГАКу, ще у минулому столітті написав про п’ятнадцятирічного капітана. І написав, до речі, дуже гарно. П’ятнадцятирічні хлопці і дівчата досі із захватом читають про ті пригоди.
Що, звісно, не могло не надихнути на творчість вже не дуже молодого ГАКівського (і це, певно, одна з найвизначніших рис цього неперевершеного автора!) письменника Антона Санченка, що з власного досвіду знає, що таке ходити в море.
Гарна нагода для ГАКівського експерта-посмодерніста постьобатися з вже померлого класика, чи не так? ;)

Н.Д.

З.І. Якщо буде так, як пише А.Санченко, визнаний Адміністрацією і відмічений нагородою за "бойові" поранення (цікаво, чи у "Гуру" шрамів більше, ніж у "Експерта"? Нагороду ж він свою раніше отримав), то "ГАК" можна сміливо перейменовувати на "Титанік".
І разом з тою ієрархію під "конструктивні" поради експертів тонути усією "спільнотою".
Море все перевіряє і всіх, і від нього не втекти і не сховатися, якщо, звісно, не сидиш на березі і не вказуєш з берега, як іншим ставити вітрила.

--------------------------------
Послухайте мене, молода і ДУЖЕ ВІДОМА пані (панянко)! А чи не засісти б Вам, як Ви сама висловилися, "на глибині" свого маленького болітця... тьху ти, МОРЯ, як капітан Нємо... і не кумкати та помахувати звідтіля ручкою п'ятнадцятирічним капітанам, що долатимуть неозорі простори Вашої персональної калюжки? Краще вже сидіти тихенько у власному болоті, аніж виявляти отут перед людьми власне повне нерозуміння чужих поглядів, брак літературного смаку та глибоко вкорінене хамство?
Gljadach.
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
Наталко, саме так. Море саме розбереться, хто його вартий. І маніфестацій з цього приводу не потрібно.

А з Жуля Верна постьобатися вже нікому не вдасться, бо він те вже давно зробив те сам. Кабінетний мандрівник Паганель, який сів не той корабель, і замість поплисти через Ла Манш до Франції відправився у навколосвітню подорож, - то жульвернів автошарж, він того ніколи не приховував.

Стьобався, як ви кажете, я зовсім не з шановного Жуля Верна. Але якщо навіть твори такого шанованого усіма класика мали місце для самоіронії, може б і декому помолодше трохи прикрутити пафос щодо своєї особи? :)

А про "Титанік" - то ви гілкою помилилися. Проекти потоплення ГАКу і похмурі пророцтва авгурів - то у вашій гілці обговорюється.

А.С.
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
Відповідь вам, але не для вас знаходиться тут - http://gak.com.ua/review/13131

Бувайте здорові!

Н.Д.
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
Навряд чи на ГАК чекає доля "Титаніка". Хіба якщо Н.Д. буде у ньому. Дев'ятко на кораблі - до нещастя, це будь-який моряк підтвердить!
Gljadach.
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
Наталко, чесно намагався подужати ті багацько буків у лінку, тема ж мене хвилює, але ви розтеклися мислію по древу настільки, що те не можна читати навіть тому, зто з Вами диспутує.

Сподіватися, що хтось сторонній читатиме "Море", потім його переспів, а потім ще й цей задовгий текст - марна справа, НМСД. Втім, ви ж не мені відповідаєте. То я й не читатиму. Може читачі і справді знайдуться й розсудять.

А.С.
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
я зовсім не згодин з тим , що титанік потрапив на айзберг.
© анонім (195.5.11.—) , 08-03-2009
--------------------------------

Крапка
(Рецензія на твір: П’ятнадцятилітні капітани (наслідування Н. Дев’ятко)., автор: Антон Санченко Статус: *Експерт*)
© Саніна Аня, 13-02-2008

Поставили крапку. Прекрасну та жирну. Підсумок з підсумків. Тему - закрито. Капітане Санченко, (вже пробачте за особисту думку) ось цей ваш текст я прочитала із задоволенням. Весь. Із комами та лапками. ) Дякую.

--------------------------------
Дякую, тему відкрито завжди, закрити її неможливо. Тему наїздів на ГАК, сподіваюся що так. Я ось на Гоголя ледь не образився, коли він сказав, що хтось може знати про море все. Це воно все про всіх знає.

Добре, що Ви це прочитали, Аню, насправді для Вас та ще для однієї панянки з ініціалами на А.А. й писалося. Спасибі за увагу.

А.С.
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
ЕнІ тайм, Антоне. Ені тайм )
© анонім, 14-02-2008
--------------------------------

"Від рукопису до книжки"
(Рецензія на твір: П’ятнадцятилітні капітани (наслідування Н. Дев’ятко)., автор: Антон Санченко Статус: *Експерт*)
© , 13-02-2008

Антоне, дозвольте насамперед висловити своє захоплення!!!

Я вкотре і вкотре дивуюся глибині та майстерності ваших текстів (про дотепність я взагалі мовчу:))) Стільки алюзій та підводних течій ви збурили своїм опусом, що навіть шановний Гоголь не зміг утриматись від овацій на вашу адресу.

Хочу з вами погодитись і особливо подякувати за пункт 3, в якому ви підкреслюєте, що такі пункти:
«Як надрукуватися у паперовому виданні?»
«Як самому видати власну книжку?»
«Як бігати по видавництвах?»
«Як спілкуватися з метрами літератури?» тощо.

... абсолютно не пов"язані із ТВОРЧИМ ПРОЦЕСОМ (який, в свою чергу, поєднує багато інгрідієнтів і талант у тому процесі займає далеко не останнє місце - про це якось не модно тепер говорити...)

Однак мова не про талант і не про творчий процес:))

Пане Гоголь, я уважно ознайомилась із усіма вашими коментарями, репліками, навіть рецензіями. Особливо мені сподобались рядки, де ви пишете, що розкручувати автора варто тільки тоді, коли він має 3-5 книжечок. А я чомусь раніше вважала, що ті автори, що мають таку кількість книжок механізму "розкрутки" уже не потребують. Ні, ну мені насправді важко уявити, аби до видавця прийшов Андрухович... ну чи хоча б ваш улюблений Кокотюха і бах! так на стіл 5 книжок зі словами "Пане видавець, оце наскладав доробок, то може вже мені час і розкрутитись, як думаєте?!" Пан видавець, уважно перерахувавши "доробок" і пересвідчившись, що автор таки насправді має тих заповітних 5 книжечок, дає йому перепустку на розкрутку і бере до друку шосту книжечку... завішує бігмордами певного автора усенькі трибуни літ.тусні:))
Так ось, мені здається, або ви дещо від нас усіх смертних і не розкручених щось приховуєте, або дійсно знаєте певні секрети:)) Ні, я до вас персонально ставлюсь із величезною симпатією і навіть більше, АЛЕ ОТ ВКРАЙ ВАС НЕ РОЗУМІЮ.

А не розумію насамперед те, що на ГАКу не друкуються "кручені" автори. Тут люди не те що книг, іноді і публікацій не мають. Тому може вони хочуть почути рекомендації не про 3-5 книг. А здійснити оту мрію, що самі ж засновники сайту і озвучили словами "ВІД РУКОПИСУ ДО КНИЖКИ" (першої книжки).

Ні-ні, пане Гоголю, тільки не іронізуйте. Я засновникам сайту вірю і ГАК люблю... От ви можете їм не вірити, це ваше право і писати про 5 книг:))

Пане Антоне, я перепрошую, що трохи відхилилась від теми. Так ось, про творчий процес і талант. Я знаю, що ви вже маєте кілька книг (якщо помиляюсь, то виправте). І що мені подобається у вашій персоні найдужче, що ТВОРЧИЙ ПРОЦЕС, ТАЛАНТ та КНИГИ - це неподільне ціле. То ж кому як не вам варто іти до видавця (а я впевнена, що пан Гоголь знає дорогу) і викласти перед ним увесь свій доробок.

Пропоную відкрите голосування. І я впевнена, що під тим заголовком "ВІД РУКОПИСУ до КНИЖКИ" незабаром з"являться перші імена!!!!

Зі святом усіх закоханих, любі мої!!!

Тетяна Мельник.

--------------------------------
Тетяно, дякую, давненько ми не спілкувалися. Не хотілось би на таку серйозну тему розмірковувати у коментах. Можливо напишу окремо.

Щодо книжок - так дещо маємо, але не тільки і не стільки художні. Наприклад, участю в колективній роботі з написання фахового підручника, я пишаюся ніяк не менше, ніж літературними публікаціями, бо він вже витримав два перевидання в Росії і одне в Україні.

Я все ж таки напишу окремою доповідною запискою чи чим вже там вийде, коли для того настане слушний час.

А щодо "від рукопису до книжки" - ви несправедливі. Ми якось спустили на гальмах появу "Червоного борщу" Олеся Бережного, а він як людина скромна не шумів тут з цього приводу. Але первісток таки вже є. Тож давайте надолужимо. Принаймні рецензію для "Друга читача" на ту книгу напишемо.

Паперові публікації наших прозаїків та поетів у паперових виданнях (чим так пишається пані членкиня) я вже і не рахую. Просто повінь публікацій. Бо ГАК таки дає якийсь рівень.

З повагою,
А.С.
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
Брак спілкування - народжує несправедливість:)

Опус пані членкині сприймаю з гумором, як і ту членівську організацію (хоча цікаві люди там також трапляються). Те, що ГАК дає рівень, здається, ні в кого сумнівів не викликає. Так само як і те, що й на ГАК люди також приходять із певним рівнем.

Просто занадто багато було заторкнуто тем: важливих і наболілих. Дещо мені виявилось не зрозумілим. Ну... а за емоції перепрошую - надто гарний твір написали, Антоне:)

Тетяна.
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
Я, наприклад, продовжую налагоджувати стосунки з "Київської Руссю" щодо публікації поезії. бо наші прозаїки там самі активно друкуються:), і це буде мати результати. Але це видання, наприклад, не гумове, і до редакційного портфелю вписатися важко. І взагалі видань, які спеціалізуються на молодій прозі, і навіть таких, де публікуються метри, дуже мало. Спілчанські журнали та альманахи я до уваги не беру, і впевнена, що вихід на літ. конкурси типу "Смолоскипа" та "Гранослова" мають усі молоді автори, хоча якшо ви мені напишете, що на Гаці необхідна подібна тека посилань, то вона буде на новій омріяній версії. Щодо книжок - тут окрема розмова, і знову ж таки, дуже слушною є пропозиція Антона щодо інформації про видавничу ситуацію, поради як видати і т.д. - то все буде. Просто зараз я працюю з дизайнерами/програмістами і маю зробити спочатку це. Я чую, читаю і аналізую ваші думки, ідеї і пропозиції. Ми працюємо над змінами. Я думала, що вони стануться швидше, але поки виходить як виходить. Так що поки трохи почекайте, але все буде добре, обіцяю.
Мирослава
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
"Так що поки трохи почекайте, але все буде добре, обіцяю."

(с) "Все хорошо, прекрасная маркиза"? :)

"Опус пані членкині сприймаю з гумором, як і ту членівську організацію (хоча цікаві люди там також трапляються)."

А який опус Ви прочитали, якщо не секрет?
Наталка, до речi, панi "експерт" Тетяна, також дипломант "Гранослова".
А Ви ще не в членiвськiй органзації? ;))
Тiльки на ГАКу?

З повагою,
Кат
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
Дорога Мирославо, дуже рада тебе чути... Кожен з нас має багато наболілого і проблемного, а тому дуже добре, що ми можемо зустрітися у колі гарних творів і погомогіти чи подискутувати. Дискусії потрібні і необхідні, як і самі зміни. Мабуть кожен повинен починати із себе: із власних думок, переконань, перегляду власних позицій тощо. Власне, і все мабуть починається від незадоволення внутрішнього і з питання "а що ти сам можеш змінити?" і "що ти зробив, аби зміни відбулись?" Я це кажу не про зміни на сайті, а в першу чергу про своє, внутрішнє:)

Так ось, пане Кате, давайте поговоримо про "внутрішнє". Опус пані членкині, який нещодавно з"явився на сайті, можна сприймати, як на мене, лише у двох площинах: Агресії або Гумору. Я вибираю гумор (агресії вистачає у її статті). Мені здається, що аторка даної статті дещо гіперболічно підійшла до проблем ГАКу. Скажіть, а хтось бачив ідеальні сайти?.. Я - ні. І їх не існує в принципі. Людська природа така, що рано чи пізно вона потребує змін. І це нормально.
А щодо "Гранослову", то я, здається, нічого про своє дипломанство не говорила. Однак мені приємно, що колись у моєму життя була така перемога і я від цього ніколи не відмовлялась. Оскільки тоді, у 99 році альтернативи із конкурсами і з різними організаціями було катма. І останнє - я не є ЧЛЕНОМ (кинею) НСПУ і ніколи не була. Від пропозиції відмовилась. Тут знову ж таке - внутрішнє - будь-яке "членство" мене гнітить:))
А щодо ГАКу - то вам скажу чесно - це і є моя організація, до якої мені ніколи не буде соромно належати, навіть не зважаючи на всі недоліки і "огріхи", бо якщо такі і є, то ми їх творимо разом і персонально кожен.

P.S. А те, що Наталка є дипломанткою "Гранослову", то передавайте їй мої щирі вітання!

Тетяна.
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
До КАТа.
Вам Наталка платить за адвокатські послуги? І як, щедрі гонорари? Бо ви так стараєтеся...
Так повісьте на головній сторінці сайту оголошення про всі її "регалії", не марнуйте часу. На Нобелівку вона ще не подавалася? Дійсно?!
Ну, що Ви, з таким талантом, як у неї...
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
"Так ось, пане Кате, давайте поговоримо про "внутрішнє". Опус пані членкині, який нещодавно з"явився на сайті, можна сприймати, як на мене, лише у двох площинах: Агресії або Гумору. Я вибираю гумор (агресії вистачає у її статті). Мені здається, що аторка даної статті дещо гіперболічно підійшла до проблем ГАКу. Скажіть, а хтось бачив ідеальні сайти?.."

А, то Ви про статистику?
Що ж, кожен сприймає це по рiзному, так як i всi iншi речi...
Та стосовно тiєї статистики - там цiкава сама тенденцiя кiлькостi вiдгукiв у кореляцiї з об'ємом твору. А також, хто є найбiльш "рецензуємим" у кореляцiї з "рецензентами".
Оцiнку ж конкретному твору може давати як рецензент, так i стороннiй читач, якi можуть i не читати твiр (повiрте, тут є дуже багато таких "рецензiй").
То цифри для кожного конкретного твору Ви можете уточнити самi, вся ця iнформацiя є на сайтi.
Таким чином, цифри сприймати як Агресiю - це дiйсно смiшно, а чужу думку - це ще смiшнiше.
То Ви зробили правильний вибiр.

Так, iдеальних сайтiв для всiх не iснує.
Мабуть, такi, де тiльки є твори, та нема спiлкування. :))

"P.S. А те, що Наталка є дипломанткою "Гранослову", то передавайте їй мої щирі вітання!"

Тетяно, Ви ж можете й самi. ;)

"До КАТа.
Вам Наталка платить за адвокатські послуги? І як, щедрі гонорари? Бо ви так стараєтеся...
Так повісьте на головній сторінці сайту оголошення про всі її "регалії", не марнуйте часу. На Нобелівку вона ще не подавалася? Дійсно?!
Ну, що Ви, з таким талантом, як у неї... "

Мирославо.
Це не дуже тяжко: Наталка присутня в мережi, i на декiлькох сайтах є i "регалії".

З повагою,
Кат
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
КАТе, Ви помилилися. Я не Мирослава.

"Вам Наталка платить за адвокатські послуги? І як, щедрі гонорари? Бо ви так стараєтеся...
Так повісьте на головній сторінці сайту оголошення про всі її "регалії", не марнуйте часу. На Нобелівку вона ще не подавалася? Дійсно?!
Ну, що Ви, з таким талантом, як у неї... "

Я - ваш найбільший прихильник, Gljadach. Ы цей допис був моїм. А Ви, Милице нашого кульгавого Генія, уже б мали мене пізнавати. Я ж Ваші дописи одразу вираховую. Хочете, прізвище Ваше напишу?
Регалії кажете на інших сайтах... То, може, пішла б Н.Д. туди, лити свої помиї на голови людям? Бо на ГАКу від неї вже аж верне!
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
Антоне,
Кожен про своє. От і я також. Дякую за згадку про "Червоний борщ" незлим тихим, але гаківським первістком, нмсд, слід вважати все ж "Транс" Коки Черкаського. До того ж, він доклав до просування своєї книги вочеивдь значно більше зусиль, ніж я.

Рецензії на "Червоний борщ" усіляко вітатимуться - і не тільки для "ДЧ" :))) На сьогодні я бачив тільки одну, надзвичайно грунтовну й розважливу (та ще й вельми позитивнуяк на мене) в такому центровому й поважному виданні як "Дзеркало тижня". Відсутність більшої кількости рецензій і зацікавлености на загал змушує мене робити певні оргвисновки, хоча боюся, що вони можуть виявитися хибними...
До речі, я дуже старався і таки домігся, щоб на обкладинці містилася б згадка про "Гоголівську Академію" :) Так само ГАК згадується і в рецензії у ДТ.
Антоне, тема ця дуже цікава, складна й багатошарова. Єдиного трафарету, звичайно, немає. Але існують певні правила дорожнього руху, закони жанру, rules of engagement and/or submission guidelines? дотримання яких є обов'язковим, але не таким, що гарантує неминучий успіх на шляху "від рукопису до книжки". Залюбки поділився б своїми спостереженнями при нагоді, щоправда, бажано б в зовсім иншому контексті.
Щиро,
Олесь Б :)
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
"До КАТа.
Вам Наталка платить за адвокатські послуги? І як, щедрі гонорари? Бо ви так стараєтеся...
Так повісьте на головній сторінці сайту оголошення про всі її "регалії", не марнуйте часу. На Нобелівку вона ще не подавалася? Дійсно?!
Ну, що Ви, з таким талантом, як у неї... "

"КАТе, Ви помилилися. Я не Мирослава."

"Я - ваш найбільший прихильник, Gljadach. Ы цей допис був моїм. А Ви, Милице нашого кульгавого Генія, уже б мали мене пізнавати. Я ж Ваші дописи одразу вираховую. Хочете, прізвище Ваше напишу?
Регалії кажете на інших сайтах... То, може, пішла б Н.Д. туди, лити свої помиї на голови людям? Бо на ГАКу від неї вже аж верне!"

Шановний "найбільший прихильник Gljadach".
Менi бiльш нiчого робити, щоб "пізнавати" усiх шакалiв, що крутяться поблизу тигрiв.
Не на них полюю.

З повагою до найбільшого прихильника Gljadachа,
Кат, читач

P.S. Напишiть прiзвище, подивлюся, на що здатнi "прихильники".

P.S.S. Прошу вибачення у панi Мирослави.
© анонім, 14-02-2008
--------------------------------
"На сьогодні я бачив тільки одну, надзвичайно грунтовну й розважливу (та ще й вельми позитивнуяк на мене) в такому центровому й поважному виданні як "Дзеркало тижня"."

Здається Луцишиної?

І.С.
© анонім, 14-02-2008
--------------------------------
За що вас, Тетяночко, люблю - за темперамент. Варто було щось написати не так, як вам подобається - одразу "ваш улюблений Кокотюха". Чим я заслужив на таку неласку? Чи колись погано відгукнувся на ваш твір? Чи може, на когось з друзів? То ви скажіть - я виправлюся :)
Звинувачення щодо Кокотюхи рішуче відкидаю. У нього є тільки один добрий роман "Зоопарк", але за нього йому можна пробачити решту 14 халтури (чи навіть більше)
Але не про Кокотюху, а про 5 книжок. Справа в тому, що, наскільки мені відомо, видавництво "Фоліо" укладає з переможцями свого конкурсу міського роману контракт на 2 роки і 4 книжки. Тобто 2 книжки на рік. Тобто все приблизно так, як я написав - тільки замість готових текстів вимагається їх створення. Зворотня сторона медалі - бідолашні Фолієвські автори починають буквально блювати власним мозком, витискуючи з себе 4 книжки за 2 роки. Вони ж молоді, життя не бачили, писати за великим рахунком не мають про що. В хід ідуть старі вірші, оповідання - все що попало, аби було. Це вимагає ринок, бо одну книжку одного автора розкрутити неможливо. Можна крутити тільки автора, а автор - це кілька книжок, не менше 3-5. І це не моя примха.
Втім, зі мною можна не погоджуватися - мій голос тут дорадчий. Кожен може піти своїм шляхом і досягти успіху, але після того не забувши поділитися досвідом з товаришами по перу.
Чого вам і бажаю
М.Гоголь
Чого вам і бажаю
М.Гоголь
© анонім, 14-02-2008
--------------------------------
Дорогі мої панове Гоголі, мені нічого не лишається, як змінити гнів на ласку:) Але й гніву особливого не було... Просто були деякі запитання, на які отримала відверті відповіді, за що і дякую. Як то кажуть: кожен говорить про те, що його непокоїть найдужче. І чомусь саме ваші слова виявились найбільшим подразником із усього огрому матеріалу на дану тему:) Може тому, що частенько нам з вами доводилось шукати правди у суперечках (дискусіях), а може тому, що саме від вас і очікувала прямих відповідей. У будь-якому випадку я вдячна і за щирі слова, і за теплий тон (бо гарне слово і кішці приємне). А щодо моїх друзів, то кожен із них заслуговує і на добрі слова, і на людську увагу.
І останнє. Це добре, коли людину є за що любити, навіть... якщо за таку примхливу "риску", як темперамент:))

З найкращими побажаннями,
Тетяна Мельник.
© анонім, 15-02-2008
--------------------------------
1. Олесю Б, дякую, що згадав незлим тихим. !
На жаль, я зовсім забув у "ТРАНСІ" поставити конкретну зсилочку про ГАК, і лише завдяки твоїй рецензії вона там присутня. Гадаю, це потрібно було б винести в окреме правило. якщо хтось із гаківських авторів захоче видавати власноруч свої книжки.
Є, щоправда, непряма зсилочка через адресу форуму рр.нет.уа....

2. До речі, оте правило "Це вимагає ринок, бо одну книжку одного автора розкрутити неможливо. Можна крутити тільки автора, а автор - це кілька книжок, не менше 3-5. І це не моя примха." слід було б винести в окремий розділ. Можливо, є ще якісь цікаві правила ? Цікаво було б почути.

К.Ч.
© анонім, 17-02-2008
--------------------------------
Пані Тетяно.
Ви кажете, що "я не є ЧЛЕНОМ (кинею) НСПУ і ніколи не була. Від пропозиції відмовилась. Тут знову ж таке - внутрішнє - будь-яке "членство" мене гнітить:))". То, мабуть, вам зустрілися "упереджені" критики ваших творів (наприклад, такі як http://www.litforum.org/books.php?book=0207 або http://www.litforum.org/books.php?book=0212 ), та прищепили вам "любов" до членів й членкинь. Не звертайте на них уваги, пишіть, видавайтеся, та приходьте до Спілки письменників, вона вже починає змінюватись, бо все більше у неї приходить таких письменників, як Наталка.

З повагою,
Кат
© анонім, 19-02-2008
--------------------------------
"Це вимагає ринок, бо одну книжку одного автора розкрутити неможливо. Можна крутити тільки автора, а автор - це кілька книжок, не менше 3-5. І це не моя примха."
Можливо, це вірно сьогодні для українського ринку, бо він у зародковому стані, але для всякого нормального ринку такого жорсткого правила не існує. Згадати хоча б Гарпер Лі з її єдиним романом "To Kill a Mockingbird", який одразу отримав Пулітцерівську премію і який досі лишається у списках бестселерів. Або згадайте Емілі Бронте зі знову ж таки єдиним романом "Wuthering Heights". Та й для українського ринку, швидше за все, ці правила не придатні, адже розкрутилася Забужко з першого ж роману "Польові дослідження з українського сексу"? Мабуть, якість усе-таки якоюсь мірою важливіша за кількість...
Н.Тисовська
© анонім, 19-02-2008
--------------------------------
Наталю,
Дозвольте шанобливо заперечити, що ані романи Гарпер Лі, ані Емілі Бронте не потребували "розручування", бо в ті часи його просто не існувало в тому вигляді, в якому ми знаємо його сьогодні. З иншого боку, хочу навести приклади двох найбільш друкованих, тиражованих і перекладених письменників минулого і цього століття - Агати Крісті та Бориса Акуніна (Чхартішвілі). Перший роман пані Крісті намагалася видати роки чотири поспіль - їй всі відмовляли. Потім один видавець ризикнув - і тиша. Десь приблизно з четвертої книги її імя почало "розкручуватися" і ризик видавця, як бачимо сьогодні, виправдався стопудово. Дещо подібна історія в стосунках Чхартішвілі з видавцем Захаровим. "Азазель" спершу пройшла непоміченою, і лишень десь на "Коронації" Акунін почав греміти й "розкручуватися". Часи грандіозного успіху однієї книги, НМСД, уже давно минули - з приходом телебачення, кіно, інтернету тощо. Та навіть і День Браун - його "Код" був не першою книгою і, НМСД, не найкращою, але...
Про перевагу видавців до "пакету романів", чи серії, чи "бренду письменника" я чув неодноразово в контексті західного книговидання, де це є прибутковим бізнесом. Припускаю, що українські видавці також у цьому зацікавлені. До певної міри це питання маркетингу, а не письменницької творчости.
Щиро,
Олесь Б :)
© анонім, 19-02-2008
--------------------------------
Пане Кате, пропозицію щодо потенційного членства НСПУ мала ще у 2001 році, напередодні вручення тодішнім мером Омельченком почесної премії "для обдарованої молоді" м. Києва (приблизно так це називалось). Саме НСПУ вирішила, що від спілки мушу представляти молодь Т.Мельник (чому саме я, не маю жодних ідей). Однак повторюю - відмовилась від членства ще тоді, у 2001 році.
А шановних літклубівців також сприймаю з гумором. Як то кажуть: з однієї полярності та до іншої:))
Я - позафракційна. Такі мої переконання.
Тетяна.
© metamezol, 19-02-2008
--------------------------------
А повертаючись до теми видавництв та книг...
Згідна з думкою Олеся: книга як творчий здобуток та маркетингова стратегія - до 2 різниці:) Якщо є здібності до першого, то не завжди знаходяться відповідні ідеї щодо другого. Мабуть така "проза" сучасного книговидання.
Тетяна М.
© metamezol, 19-02-2008
--------------------------------
ані романи Гарпер Лі, ані Емілі Бронте не потребували "розручування", бо в ті часи його просто не існувало в тому вигляді, в якому ми знаємо його сьогодні

Пане Олесю, "ті часи" були цілком різні, адже роман Гарпер Лі вийшов 1960 року, тобто тоді, коли маркетингова машина на Заході працювала давно вже на повну потужність (до речі, Гарпер Лі ще жива). Я не заперечую думки, що серію книжок "розкручувати" легше, але глибоко переконана, що по-справжньому вартісну книжку розкручувати в ринковому сенсі слова взагалі не потрібно - вона сама знайде читача. Просто книжки такі пишуться одна на мільйон.
Н.Т.

© анонім, 20-02-2008
--------------------------------
Наталю, ну не всі ж автори у нас носять прізвище Забужко :) Такі книги - феномени. Прорахувати наперед і навіть повторити їх успіх нікому не вдасться :) Це як сонячний протуберанець.

А.С.
© анонім, 20-02-2008
--------------------------------
Пані Наталю,
Насправді 1960-ті роки це дуже давні часи не тільки для маркетингу, але й для майже всіх инших царин сучасного життя, особливо західного, зокрема американського (оскільки згадали про Гарпер Лі). Тоді ставлення до книжок, літератури, письменників було суттєво инакшим. Телебачення ще не було настільки поширеним. Інтернету взагалі не існувало в теперішньому сенсі, більшість дорослого населення пройшла через досвід Другої світової війни, щойно почалися перші польоти в космос, молодіжні рухи, секс, рок-н-рол тощо...
Коротше, я не можу погодитися з Вашою думкою про "по-справжньому вартісну книжку" в сьогоднішніх умовах. Написати її можна. І, напевно, такі книжки виринають на світ увесь час. Але для того, аби дійти до читача й прогреміти на весь світ - це на сьогодні просто неможливо без професійної і потужної індустрії "розкручування" і "просування". При цьому, висока якість книги - це фактор необхідний, але не достатній. Лише щаслива комбінація "по-справжньому вартісної книжки" і по-справжньому вартісного маркетингу можуть дати непересічний результат. Подивіться на письменника, творчу особу, як на кіноактора, також творчу особу. Чудова акторська гра можлива не в абстрактному розумінні, але тільки у гарному кінофільмі чи спекталклі. Відтак кінозіркою можна стати тільки завдяки чудовим режисерам, операторам, сценаристам, художникам-постановникам тощо. Фільми-блокбастери неможливі без кінозірок, як і кінозірки неможливі без блокбастерів. Але кіноактор може вдосконалювати й контролювати тільки власний акторський талант. Так і письменники з книжками. Усе инше, що виходить за межі палітурки - це справа фахівців книжкової індустрії.
А Забужко і її "Польові дослідження" - це зовсім инше явище. Тоді відбувалася розкрутка романтичного бренднейму "незалежність", очікувалося щось нове і грандіозне. Сьогодні треба шукати нові шляхи до читача.
Щиро,
Олесь Б :)
© анонім, 21-02-2008
--------------------------------
Сьогодні треба шукати нові шляхи до читача

От саме про шляхи до читача я й кажу! Але шляхи ці повинні шукати самі письменники, а не покладатися на маркетологів. Та, власне, вам будь-який маркетолог скаже, що для того, аби щось добре продалося, треба, щоб цей продукт на півкроку випереджав запит і потребу ринку (якщо випереджатиме на цілий крок - може і не вистрілити). Книжка Гарпер Лі вистрілила не тому, що тоді не існувало маркетингу в сьогоднішньому розумінні, а тому, що вона 1) підняла проблему, яка на той момент була на піку актуальності і ще й досі лишається актуальною; б) була добре написана. На моє глибоке переконання, цих двох складових досить, щоб книжка сама себе продавала. Бо якщо книжка сама себе не здатна продати, жодна реклама не допоможе. Згадайте "Ангели й демони" того-таки Дена Брауна. Після шаленого успіху "Коду да Вінчі" викинули на наш ринок іншу книгу скандального автора - і нуль реакції.
Н.Т.
© анонім, 22-02-2008
--------------------------------
Прорахувати наперед і навіть повторити їх успіх нікому не вдасться

Прорахувати - ні, а от повторити комусь-таки колись удасться. Тільки ми нізащо не вгадаємо, кому й коли :)
Н.Т.
© анонім, 22-02-2008
--------------------------------
Та я більше про те, що й самій пані Оксані, аби завдалася такою ціллю, повторити не вдасться, бо двічі в одну воду не ввійдеш. Її книга колись відродила інтерес до української літератури взагалі у найнесподіваніших прошарках суспільства. Зараз цей інтерес який-неякий вже існує, є видавці, зародки ринку і т.д. Тоді ж не було нічого. І раптом спалах.

Але саме цей приклад доводить, що справжній літературі нічого не може стати на заваді, і я з Вами швидше погоджуюся, ніж з Олесем.

А.С.
© анонім, 22-02-2008
--------------------------------
До речі, "Ангели й демони" мені сподобалися більше, ніж "Код"...

Коли ми говоримо про "шляхи до читача", то я маю на увазі якісь нові художні засоби, творчі методи, неочікувані авторські ходи. Тільки над цим письменник має повний котроль. Усе инше, після того, як рукопис пішов у друкарню - це вже той процес, над яким письменник має мінімальний контроль.

Спершу письменник витворює свій "продукт" - комбінацію слів, ідей, образів. Потім за справу беруться инші фахівці, що створюють палітурку, рекламну стратегію, промоцію книжці тобто, фізично доносять цілком предметний продукт до читачівю покупців, споживачів.

Якщо зупинитися лише на письменникові, то природний процес "шляху до читача" може тривати десятиріччями, сторіччями тощо. Так було в попередні віки. Шекспір, Гомер, Сервантес не були свого часу такими великими, якими вони є сьогодні. У наш час усе змінюється і фахівці книжкового ринку набивають вирішального значення для забезпечення миттєвого успіху книги. Ще раз повторюся, що якість книги при цьому є необхідним елементом, але не вирішальним.
Щиро,
Олесь Б :)
© анонім, 22-02-2008
--------------------------------
Років зо 2 тому мені потрапила на очі стаття Р.Семківа, в якій він дуже детально описує "схему" розкрутки прозового твору на прикладі славнозвісного "Гарі Потера"

Якби можна було проаналізувати схему розкрутки автора й повторити, то у нас була би не одна Джоан Ролінг, а сотні. Тільки ж де вони?
© анонім, 28-02-2008
--------------------------------
Ось ми говоримо про "справжню літературу". Але можна перерахувати мабуть на пальцях однієї руки те справжнє, що дійшло до читача своїм власним шляхом. Я насамперед кажу про укр. сучасну лі-ру. Мабуть крім Забужко і годі когось назвати... Хоча і до того, як Оксана написала "Польові дослідження...", вона творила і навіть друкувалась. І, зауважимо, писала "справжнє". Але чи була вона відомою і знаною з тим справжнім: її цитували, про неї говорили, з нею підписували контракти? Дійсно, її роман заповнив величезну лакуну, що утворилась на просторі пострадянської літератури з відповідними темами та сюжетами. В якомусь сенсі я сприймаю роман пані Оксани як дуже вдалий маркетинговий хід!!!:))) Але не як витвір високоінтелектуального та "справжнього" (хоча мірка справжнього у деякому сенсі також відносна).
Років зо 2 тому мені потрапила на очі стаття Р.Семківа, в якій він дуже детально описує "схему" розкрутки прозового твору на прикладі славнозвісного "Гарі Потера" (я, на жаль, не пам"ятаю ані назви статті, ані газети, в якій я це читала). Однак він зауважив, що не зважаючи на те, яку популярність має дана книга тепер, насправді рукопис до видавця прийшов через "сміттєву корзину", ніхто, по суті, друкувати рукопис і не збирався. Семків наголосив, що без потрібної "схеми" пробитись до читача не реально. Звісно, не варто на 100% вірити Семківу, однак раціональне зерно в його словах є, як на мою скромну думку.

Я від усієї душі хочу вірити, що "справжнє" може саме себе представити читачеві. Але чомусь більше схиляюсь до думки, що перш, ніж дозволити собі оту розкіш справжнього, потрібно написати неодмінно якусь (звиняйте за слово "фігню"), аби і видавець, і читач звернув увагу:)) Але це виключно моя, персональна, думка.
Тетяна М.
© анонім, 27-02-2008
--------------------------------

про романтиків і пана Великого Критика
(Рецензія на твір: П’ятнадцятилітні капітани (наслідування Н. Дев’ятко)., автор: Антон Санченко Статус: *Експерт*)
© Олексій Тимошенко, 13-02-2008

які не в моді, бо на обличчі носять інші маски. Чи то епоха така, чи країна. Хтозна.
Особисто для мене завжди був цікавим не тільки твір (або твори) автора, а і його життєвий шлях, та ситуація в якій він творив. Його досвід, його знання того про що він писав. Хоча звичайно це ще не є основою успіху. В цьому плані твір Хижого Птаха про море не має під собою смислової основи. Точніше має. Але яку? Побудовану не на життєвому досвіді, повязаному із здатністю до вчинку, доланні труднощів, і нарешті, щиро людьских почуття, які при цьому виникають. А на ідеалістичних уявленнях, відірваних від життя.
Здатність до вчинку - ось про що говорить Санченко! Як про спосіб автентичного буття, як прояв самого життя. Це прояв особистості, якщо хочете. Прояв чогось душевного.
Стьобу із Жуля Верна я не помітив, але переконаний, що його герої (хоча б капітан) не заглядав би у шпаринку дверей сусідів, щоб потім увірватись туди із закликом:
- Шановні люди, ви ж не правильно живете, давайте змінюватись!
Тут вчинку немає. Немає особистісного. Є амбіції і прагнення ствердитись. Є нетерпимість до людських проявів. До щирості. Чому лолюдських проявів? Ну, от скажімо пан Великий Критик, аналізуючи твори зазначає, про те що конкурс графоманський, що скоро публіцистика почне збирати більше рецензій ніж твори. Хочеться у Критика запитати, а чому стаття про закриття книгарні не повинна бути тут розміщена?
Розумієте, Гак це як... ну,от є наприклад, є в мене компанія друзів- письменників, в реалі. Я щось написав, маячню якусь. Підхожу і кажу: слухайте, така маячня.. Послухали, посміялись .. і все.. творчий процес пішов далі.. вони мені про щось розказали... Так, твір цей не має ніякої вартості ( можливо все що я пишу не має вартості!), але найголовніше не це.. найголовніше, що це є спілкування. Спілкування творчим, в процесі якого відбуваються якійсь зміни. Можливо саме на основі цього нікчемного твору пізніше зявиться щось більш краще.
Проблема тільки в тому, що в реалі таких людей в мене немає. Тож коли пан Критик Ігорю Скрипнику ( здається, що йому) каже , пошукайте навколо себе письменників, вони є, вони прагнуть спілкування ( тобто в реалі), для мене виглядає безглуздим. Шукати нікого. Можливості міста, в якому я живу, обмежені. Люди займаються іншим. Захоплення літературою сьогодні вже є вчинкою, романтикою. Якщо це відверте, самовіддане захоплення. До чого я веду? До того, що ГАК є таким місцем де можна ось так поспілкуватися, як з тими друзями в реалі. Конкурс є таким прикладом. Потім є ще один момент. ГАК це творча лабораторія. Наскільки я розумію, тут повинна бути певна творче середовище, яке включаєв себе багато компонентів - автори, твори, адміністрацію. Що пропонує пан Критик - формалізоване,ригідне середовище з чітко визначеними правилами, нормами та цінностями. Хтось вже згадував Замятіна та Оруєла.
Це саме стосується і суржика. Якась надумана проблема. Невже в реалі письменники всі такі моралісти і ніколи не вживають "поганих" слів, б-рр яке товариство.
Ще одна річ про яку говорить пан Критик, про те, що валом йдуть з Гаку. По-перше, як Критик це визначив, по-друге, який критерій такого висновку, по-третє, навіть якщо так, то що ми -тут повинні бути на все життя "з партією і народом" ? А якщо людина просто втомилась, в неї творча криза?
А це ж знову те саме креативне середовище, про яке говорив Критик. В такому варіанті це і буде творчим Титаніком.
Вибачте, що відхилився від теми, це так, думки виникли.
З повагою, Олексій Тимошенко

--------------------------------
Перепрошую, " пані Критик". Дійсно захопився.
О.Т.
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
Олексію, та ну його. Ти б чув, про що насправді розмовляють автори-офлайнери за кухлем пива чи філіжанкою кави. Особливо оте старше покоління, загартоване в кафе Еней. Ти коли востаннє бачив у кнайпі людей, що схилилися на рукописом і щось там вичитують порядково? Я жодного разу.

То ж в кращому разі - загальні враження і відчуття від тексту, який прочитано декілька днів тому. Вже призабулося трохи, а сказати щось таки треба. Або теоретизування про загальні речі.

Я не вважаю, що мене в офлайні обділено спілкуванням з браттями по перу, але ми краще про екстремальне вболівання за ФК Оболонь (перша ліга) поговоримо або якусь художню виставку на Узвозі обсудимо.

Крім того, жити поряд не означає поділяти погляди. В Інтернеті однодумця легше зустріти, бо тут географія відпочиває. І центру й провінції немає :)

Приїзди на Медвін до Києва, одним словом :)

А.С.
© анонім, 13-02-2008
--------------------------------
Географія відпочиває, таки так. Пакую валізку на Медвін до Києва. Поспілкуємося!
Щиро,
Олесь Б :)
© анонім, 14-02-2008
--------------------------------
"Особисто для мене завжди був цікавим не тільки твір (або твори) автора, а і його життєвий шлях, та ситуація в якій він творив".

Так, так. Для пана М.Гоголя теж: "Коли я читаю, як Забіла била по морді Сосюру за те, що він не так відгукнувся про збірку колеги, а чолвік Забіли тримав Сосюру за руки, ну а потім Сосюра бив того чоловіка, а Тичина стояв на шухері, я розумію, що життя не змінилося".

"Здатність до вчинку - ось про що говорить Санченко! Як про спосіб автентичного буття, як прояв самого життя. Це прояв особистості, якщо хочете. Прояв чогось душевного."

Якщо би ви навели ще й цитати із твору "П’ятнадцятилітні капітани (наслідування Н. Дев’ятко)" на пiдкрiплення цих тез, був би дуже вдячен. ;)

"Хочеться у Критика запитати, а чому стаття про закриття книгарні не повинна бути тут розміщена?"

Пане Олексій, то чому б не розмістити тут інформацію ще й про тi сотнi закритих книгарень по країні.
Окремими творами.

"Проблема тільки в тому, що в реалі таких людей в мене немає."

А де ви живете? Може, зможемо чимсь допомогти...

"ГАК це творча лабораторія."

Олексій. "Творчих лабораторій" в мережі дуже багато. Більшість з них ставить "експерименти", небезпечні для автора та читача, особливо у наших сусідів.

"Це саме стосується і суржика. Якась надумана проблема. Невже в реалі письменники всі такі моралісти і ніколи не вживають "поганих" слів, б-рр яке товариство."

В реалі, пане Олексій, молода мати, ознайомившись з "творчим доробком" таких "творчих лабораторій", викинула свою дитину з вікна і пішла на дискотеку, щоб розслабитись від нудного життя. Це недавній факт у Росії.

"Ще одна річ про яку говорить пан Критик, про те, що валом йдуть з Гаку."

Будь ласка, пане Олексій, наведіть цитату у контексті. Чи ця теза теж "творчий доробок"?

З повагою,
Кат
© анонім, 14-02-2008
--------------------------------
О! Таки справді Бережний на Медвіні буде???
Це подія не меншого маштабу аніж сам Медвін з Порталом укупі :)

Якби ще й Наталку Дев"ятко можна було вживу побачити - може й зникла б переважна частина непорозумінь.

Зіпа
© анонім, 14-02-2008
--------------------------------
Привіт, Антоне! Приїду, а чого ж!
О.Т.
© анонім, 14-02-2008
--------------------------------
Географія відпочиває, таки так. Пакую валізку на Медвін до Києва. Поспілкуємося!
Щиро,
Олесь Б :)

Олесю, ви ж мене попередьте завчасно!:)
Мирослава
© анонім, 14-02-2008
--------------------------------
Коли той МЕДВІН ?
давайте на форумі обговоримо, я б теж хотів із товариством поспілкуватися....
К.Ч.
© анонім, 17-02-2008
--------------------------------
До речі, я би принагідно в Олеся Бережного "Червоний борщ" підписала...
А може, там і Антон Санченко презентуватиме книжку? :)
Н.Тисовська
© анонім, 19-02-2008
--------------------------------

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.03861403465271 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати