Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51625
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

***

(Рецензія на твір: Біологія почуттів., автор: П.Домаха)

Твір про кохання... хто кохав, той зрозуміє.
От написала й сама замислилася, а чому в минулому часі? Чому не "той, хто кохає"?
Бо - так мені здається - це скоріше спогад ліричного героя, ніж щоденник, популярний нині жанр. Тут йдеться про пережите, вистраждане. Чи переболить колись, чи забудеться - хтозна...
А питання наприканці твору скоріше риторичні. Звісно ж для того, щоб могли народжуватися твори - ну, це в нашому, графоманському, випадку. Для того, щоб взагалі продовжувалося справжнє життя, не у летаргічному сні, не сіре, а розчахнуте назустріч світлу, кольорове.
Коли кохаємо, живемо на максимумі . Тому і такій відчай, бо боїмося, що втратимо не тільки кохання - втратимо все. Як у Цвєтаєвої: "Жить приучил в самом огне, сам бросил в степь заледенелую".
Але... Хто кохав, той знає... Минає гострий біль, відступає чорна завіса з-перед очей, і бачиш, що світ залишився живим, квітучим, вбраним вже назавжди в ті шати, в яких ти побачив його, коли покохав.
Тому кохання хоч і римується зі стражданням, але воно значно більше. Воно дорівнює усьому нашому життю.
А біологічний, біохомічний погляд - звісно, має право на існування. Життя - субстанція багатошарова, навіть безкінечно багатошарова. І для кожного шару своя істина, яка не заперечує будь-якій іншій.
Твір складний, його цікаво читати, до нього цікаво повертатися в думках.
А ще - змушує пригадати щось своє...
Рекомендую.
З повагою, Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044416189193726 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати