Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Хочете витрачувати свої гроші на такі "рецензії"? Або отримувати такі "відгуки" на свої рецензії? (продовження)

(Рецензія на твір: Звернення про нові сервіси на ГАКу, автор: Наталка Ліщинська)

Нижче наведено декілька зразків "рецензій" на твори "молодих" авторів та декілька зразків "відгуків" від "старожилів" ГАКу - вірогідних рецензентів (в авторській орфографії).

Наталко, те шоу всі давно подивилися і забули...
© М. Р. , 15-04-2007

Наталко, не принижуючи людей, ви не отримуєте достатньо кисню для дихання?
Щоб ви знали, я провела такий самий аналіз твору, тільки більш детальний, ще тоді, як він з’явився на сайті. Результати цього коректорської прочитання я скинула автору на мило саме з тих міркувань, щоб не компрометувати його на ГАКу, не принижувати (прикиньте, роблять же таке люди), щоб він це сприйняв не як моє щире бажання похизуватися перед усіма, яка я розумна, а як допомогу. Тому що автор явно ще дуже юний. А я пам’ятаю, що коли мені було чотирнадцять рочків і я вперше вилізла в інтернет, спробувала там поспілкуватися з людьми, звісно, російського, бо українського інтернету тоді ще, вважайте, не було, то зустріла там таких, як ви. Вони швиденько мені пояснили, що я за лайно. Бо я робила багато помилок. Тому що російську ми в школі не вчили. Я дійсно робила помилки. Пройшов певний час. Зараз я заробляю собі на життя тим, що пишу російською (статті), ще й інших виправляю. Українською теж пишу, але не про те мова.
Я читала багато книжок, я займалася з репетитором, потім мене завантажили всім необхідним в універі. А щодо тих панів, я не знаю, чи просунулися вони якось у своєму розвитку, чи досі лише обсерають інших.
Я чудово знаю рівень викладання української мови у школах. Тому до юнака я не можу висувати вимоги, як до людей освічених. На мою думку, певний потенціал у нього є. Я не знаю, скільки йому років, але сумніваюся, що ви, Наталко, в такому віці писали набагато краще.
Так от. Певні речі він виправив, певні, з невідомих мені причин - ні. Щось я пропустила, бо за один раз такий текст дочиста вичитати майже неможливо.
Якщо вам подобається продовжувати воювати з повітряними вітряками - будь ласка. Тільки хочу вас попередити, щоб ви не сподівалися мене особливо дістати (бо я ж знаю, чому ви обрали для критики саме_цей_твір), бо я залишаю ГАК.
Глобальна різниця між вами і тим хлопцем у тому, що він, коли писав той твір, хотів зробити щось хороше.

P.S.: слово "оазис" присутнє у багатьох словниках.

не підтримую
© Олексій Тимошенко, 15-04-2007

не підтримую таку акцію Наталки. Та й взагалі, чому б не написати оце все в рецензії, а не виходити на особистісний рівень? Так можна і втратити автора. Так що, Віталію, бажаю вам звичайно помилки і неточності виправити, а загалом не ображатися, хочеться думати, що пані рецензент керувалася в своїх діях гарними намірами.
Але позиція моя наступна - Гак не повинен перетворюватись на всеприлюдний розбір польотів та демострацію того як не треба писати...Власне, мені не сподобалася позиція вчителя ( це узагальнено), це не діалогічна річ, а чому може людина в цьому разі (автор) тут навчитися?). Ай-ай -й.
Щиро, Олексій Тимошенко.

продюсера на мило
© Антон Санченко, 15-04-2007

Шоу не вийшло. Пропоную закидати продюсера яйцями.

Справа в тім, Наталко, що рецензії, пародії і навіть шоу теж потрібно вміти писати.

Проводжу бліц-опитування. Шановні ГАКівці, хто дочитав цю так би мовити рецензію хоча б до половини?

Особисто мене засудомило десь на третьому абзаці, коли загальний пафос "рецензії" став зрозумілим, "рецензентка" порозкладала піддослідний текст на цитатки і заходилася долдонити: цитатка - бу-бу-бу, цитатка бу-бу-бу - і так на декілька тисяч знаків.

Це не рецензент, це паровоз. Бронепоїзд, чи, як виправив би мене один тутешній знавець, панцирник. При чому без гальм.

Підозрюю, що ми усі стали жертовю містифікації, і "Наталка Дев'ятко" зовсім не авторка з Дніпропетровська, а дев'ята версія робота-рецензента, генератора текстів, яку підступна редакція вирішила випробувати на ГАКівцях.

Шановно Редакціє! Єксперимент провалився. Негайно вимкніть цього робота, який отакими шедеврами забив уже геть усю стрічку відгуків і тепер нам незмога почитати в ній відгуків звичайних, які про щось свідчать. Про увагу до автора, цікавість до його творів, навіть якщо вони недосконалі, наприклад. Підкрутіть тому роботові модуль порядності і доброзичливості, принаймні.

Одним словом, ми всі можемо не турбуватися, шановні живі автори. Генераторам текстів до нас ще далеко. Принаймні, дев'ятій версії Наталки.

А продюсерів таких шоу таки треба закидати яйцями :)

Ви гарно попрацювали, Наталю...
© Кока Черкаський, 15-04-2007

"Мені відразу ж впало в око відсутність великої кількості професіональних солдат, не звичайних наглядачів. Моє око змогло заціпитися за десятерих".
Кльове око, я Вам скажу. Вмістило у себе стільки "професійних солдат", а тоді ще розтяглося, плигнуло і зачепилося за "десятерих".

Мені й самому кожного дня впадає в око ВІДСУТНІСТЬ великої кількості професіональних солдат на Майдані. Сьогодні я там не побачив цілих три дивізії !!!! Але що поробиш !!! "Іноді доля робить такі викрутаси, що хоч на стінку вішайся".

"Гуртом вони повалилися у пісок. Звідти долинали прокльони рабів і крики охоронця"
З піску?
-Ні, вони гуртом у піску займалися непотребними речами - опускали охоронця.

"Мене схопив той синєокий".
Без коментарів.
- Сінєглазєнькій мой ! ( з кінофільму "Сорок перший")

"вони наступали, щедро окропуючи пісок ворожою кров’ю".
"Окропуючи", а також розбризкуючи і поливаючи нею все навколо.
- Начиталися Тараса Григоровича "Заповіту" ( "... і вражою злою кров"ю землю окропіте!")

"Я дивився, як він скрився за барханами".
Що він зробив?
- Автор мабуть ніколи не бачив барханів і не знає, що то таке. Якщо людина ховається за одним барханом, то ви вже не побачите, як вона ховається за наступними. Хіба би ви сиділи у гелікоптері.

"Сонце пройшло добрячий відрізрок неба, коли я почув біля себе стукіт копит".
Я не знаю, що таке "відрізрок", але сподіваюся, що небо від того не постраждало.
- Стукіт копит у пустелі ??? Мабуть копита стукали одне об інше :)

""Я випив маленький ковточок, оскільки більший, після двох днів спраги міг вбити мене"."
- Нічого подібного. Якщо мова про звичайну воду, то можна пити, скільки завгодно. А от якщо кока-кола або "пепсі", то авор має рацію. Не кажучи вже про самогон. Хоча сумнівно, що у пустелі можна вижити дві доби без води.

""Сам він прилаштувався попереду, і натягнув віжжі. Кінь помчав галопом. Схоже, він поспішав"."
Щоб кінь помчав галопом, треба робити зовсім інші дії ( "давати шпори"). Навпаки, коли "натягуєш віжжі", то кінь зупиняється. "Схоже, він поспішав" - уміляє. :) :) :)

"Посередині палало багаття, незважаючи на спеку - м’ясо на сонці не приготуєш".
Сонце взагалі погана плита: то хмара його закриє, то взагалі дощ піде.
- Ну, взагалі кажучи, м"ясо і на багатті не готують - згорить нафіг. М"ясо готують "на жару". А чим вони розтопили багаття ? Мабуть, останню верблюжу колючку зрубали, сволочі !!! :)

"Без сторонньої допомоги я виліз з сідла і підійшов до нього".
Мені було дуже сумно, що мій новий товариш більше мені не допомагав.
- Із сідла не "вилізають". Вилізають із "мерседеса".

"Схоже, вона була тут дружиною вождя, або ж знахаркою".
- Цікава альтернатива :) Тіпа - дружиною Ющенка , або ж Раїсою Богатирьовою.

"В руці він тримав лук, а колчан причаївся за спиною".
"Колчан - птах, якого відносять до класу хижих. Гніздиться колчан в пустелі, риючи нори у піску, а найбільш нахабні екземпляри цього виду загарбують нори у гризунів і змій. Колчан має невеликий розмір, але вважається одним з найбільш небезпечних представників свого виду. Кігті колчана..." - з енциклопедії.
- Так, зазвичай колчани причаюються за спиною і сидять там дуже тихо, щоб їх не побачили і не виписали пілюлєй. Найближчий родич колчана - пташка ківі , що гніздиться в Новій Зеландії.

"Недовірливий ватажок все одно націлився на мене стрілою, незважаючи на те, що з моїми теперішніми силми я навряд чи втік".
"Силми" були надто важкі, а рівень життя все падав і падав. І нащо витрачати стрілу на такий непотріб, коли є меч?
- А . окрім того, що ж це за "ватажок", який сам робить усю роботу ? Ну, віддав би наказ комусь із простих воїнів слідкувати за отим рабом. Так ні - забрав у лучника стрілу і націлився стрілою :) (без лука) Він її кидати буде , якщо шо ?

"І так же раптово, як все починалося, так же воно і закінчилося".
Довго закінчувалося, мушу зазначити. В мене вже живіт болить від реготу. Не можна так знущатися над читачем, авторе.
- Це точно !!! ;) ;) ;) "раптово" !!!! Ги !!!

"Я з’їв невеликий шматочок м’яса, випив ковток води і ліг спати, ..."
Після довгого голодування так не можна !! Треба лише пити і пити, краще за все треба пити узвар із сухофруктів ; а "випити ковток води" - це , мля, називається "ковтнути води" ;

"Ми перерахували людей з арбалетами. Я нарахував восьмох".
- Взагалі, якщо це про земні події, то арбалети винайшли трішки пізніше, ніж існував класичний рабовласницький лад;

"Арбалет чудовий у використанні проти броньованих лицарів."
- Ну, тут ще й "броньовані лицарі" !!! То це ж уже середньовіччя !

""Засвистіли шаблі, дехто з жителів пустелі просто не встигав схопитися за меч, і тому стріляв майже впритул".
Ну це вже вопше ! "Шаблі" !!!!! Може , там іще запорізькі козаки були ???
"Смєшалісь в кучу коні, люді...."
Шаблі, мечі, арбалети, луки, раби, каземати..... м-да...

"Але не встиг я вже порадіти тому, що каземат наш, як хтось з причаївшихся арбалетчиків всадив мені болта у бік".
Фрейд розплющив обидва ока, але вже нічого не сказав.
- Кого ? Що ?? "Болта" ????? Це в якому смислі ? У прямому чи в переносному ??? Якщо у прямому, яка там була різьба ? М48х56 ?

"І я, наповнивши бурдюки, взявши з собою деяку кількість харчів, направився до населених земель, міцно стискаючи у своїй руці сувій пергаменту".
- Де у людини розташовані "бурдюки" ??

=================

афтар, пішиісчьо :)

Мертвонароджена рецензентка!
© Олесь Бережний Статус: *Гуру*, 15-04-2007

Скористався запрошенням у заголовку Мертвонароджене фентезі (усі запрошуються на шоу) . Перше, на що звернув увагу - це на жанрову невідповідність. Адже Авторка розмістила цей текст у розділі "Проза", жанр "Сатира й гумор". НМСД, це ані сатира, ані гумор. Більш того, це аж ніяк не художня література! Цей текст доречніше було б розмістити у розділі "Рецензії". Але і тут виникають суттєві ускладнення з його розміщенням не тільки в певному розділі, але взагалі на ГАКу . Адже цей текст нехтує Правилами користування, які залюбки процитую:

10. Для написання рецензій необов’язково бути автором художніх творів, проте, слід дотримуватися наступних правил: а) спершу обдумати, а потім написати; б) не розміщувати інформації, яка не стосується тематики ресурсу; в) не користуватися ненормативною лексикою, а також інакше ображати автора тексту. Рецензії що порушують ці вимоги, особливо пункт в), будуть видалені без попередження.

У цьому тексті відразу помітно порушення частини (а) пункту 10. Жодних ознак "обдумування" в цьому тексті я не помітив. Натомість, він рясніє "інакшими образами автора". Ось наводжу найбільш кричущі приклади неприпустимої характеристики особи автора, а не його твору:

Читач не тупий на відміну від автора.

Ганьба автору, що не може навіть...

Ви що, авторе, з глузду з’їхали?

Краще б голова автора занила від болю, коли він писав цей "брєд".

Мені стало цікаво, що може написати автор, який навіть в інформації про себе робить помилки.

бо автор вважає цю штампованість чеснотою

Вам захотілося "спробувати свої сили", підняти надзвичайно важливі проблеми, та хисту навіть вкласти ці запитання і відповіді у читабельну форму у Вас не вистачило.

Знаєте, Віталій, автор (хай наскільки він буде молодий) має поважати себе. А показувати людям такі твори - це ганьбити не тільки себе, але і цілий жанр, який Ви обрали для своїх спроб. Ганьба, одним словом.

Ні, авторе, Ви помиляєтесь,

автор не спромігся

автор зміг вигадати

Авторе, мені надто смішно, щоб це роз’яснювати.

А я знаю, що з мови у Вас 1 бал. І як Ви збираєтесь вчитися далі? В двірники підете?

взагалі був такий розумний, коли починав писати це оповідання.

авторе, який не тільки не вміє писати, читати, але і думати

Ви це уявляєте, авторе?

У автора амнезія!

Авторе, Ви розчаровуєте читача.

...вражає мене навіть більше за Вашу грамотність.

...доки Ви не навчитеся правопису

Не можна так знущатися над читачем, авторе.

Авторе, Ви лякаєте мене все більше.

Як Ви могли бачити, шановні пані і панове, я знущалася

Так, доволі чітко побачили, що Ви знущалися. Утім, бачу, що Ви помилилися веб-сайтом - адже ГАК - це літературний сайт, де знущання не тільки не вітаються, а й взагалі вважаються проявом несмаку. Якби у вашій "рецензії" містився б тільки аналіз тексту і при цьому особу автора залишено б у спокою - це був би дуже цінний текст. А так - брудне антирозумове сміття, що смердить лайном пихатости й неповаги!

Шановна Наталко, пропоную переписати цей тест і повикидати УСІ згадки про автора. Надалі дуже прошу Вас утримуватися від БУДЬ-ЯКИХ коментарів чи навіть і згадок про авторів. Якщо Ви цього не зробите, то буду прохати пані Мирославу й Адміністрацію ГАКу рішучо застосувати Правила по відношенню до цього Вашого допису й видалити його геть з Гаку!

Олесь Б

PS. Припускаю, що Антон Санченко правий і Наталка Дев’ятко - це лишень кібернитична примара, віртуальний експеримент з генерування нападок на авторів-новачків. Мушу визнати, що експеримент не вдався. Його треба вбити. Мертвонародженим!

Дюжина ножів в спину ... початківцю?!
© Камаєв Юрій, 15-04-2007

Наталко, жорстка і аргуметована критика, безперечно, потрібна і корисна як автору, так і нашому співтовариству вцілому. Але найперше - варто було б зважити, що автор [b]цілковитий початківець[/b]. Весь цей аналіз тексту можна було подати в більш коректній і необразливій формі. Ви журналіст і професійно працюєте із словом, тож така рецензія була б автору вельми корисною. А так нагадує побиття царем Іродом немовлят. [b]Перехід від критики тексту (навіть жорсткої) на особу автора - взагалі погана карма для критика. [/b]

Класний піар :)
© Оксана Яблонська, 16-04-2007

Якщо чесно, то рецензію Наталка я до кінця не дочитала. Мене зацікавила її назва "Мертвонароджене фентезі (усі запрошуються на шоу)" - Наталка, вочевидь, здогадувалася, що її рецензія викличе вулканічні пристрасті і сподівалася на шоу :)
Завдяки такому розгонистому нападу на автора я покинула перечитування рецензії і пішла читати твір автора. Дочитати його я теж не встигла, але закопіювала, почитаю згодом.
Слід відмітити, що твір автора, дійсно, насичеинй помилками, одруківками і русизмами. Але текст його є настільки захопливий, що через пару хвилин на такі огріхи уже не звертаєш уваги. Переважно такі помилки я описую у електронному листі до автора, щоб автору не було незручно привселюдно вислуховувати мої зауваги.
Стосовно помилок у наборі, то вони бувають у всіх.
Перечитувати твори перед поданням на сайт обов"язково, але так несвоєчасно і часто глючить комп або сервер, що... Це явище знайоме багатьом.
Стосовно ворда і орфографії - а я, наприклад, з превеликим задоволенням набираю тексти у форматі "текст", не пам"ятаю назви програми - у компі вона іменується, як "Блокнот" і у ній орфографією і не пахне :)
Наталю, ви здорово попрацювали над текстом, так як свого часу над нашими творами і рецензіями. Але, пишучи твори ми ділимося часткою душі. Пишучи рецензії, ми стараємося не образити (!) автора, адже рецензія - це оцінювання твору, а не особистості, моральних і розумових цінностей автора. Не варто опускатися до сварки і принижень. Цим ви не докладете зайвих балів ні собі, ні автору оцінюваного твору.
Щиро, О.Я.

Дуже довго сміявся
© Ігнатюк Віталій, 16-04-2007

Сьогодні, після недільної перерви, я нарешті зміг зайти на сайт ГАКу. Там мене чекала несподіванка: хтось написав сатиричну рецензію на мій твір.
Прочитавши її, я довго реготав.
По-перше я хотів би подякувати Наталці за піар (старалась людина).
По-друге, рецензія дійсно смішна. Я навіть можу виділити найприкольніших моментів, тому що вони всі дуже ржачні. Є тільки одна-однесенька, майже непомітна деталь. Скажіть мені, у чому полягає критика? Мені здається, що ви писали пародію, а не рецензію, оскільки більша частина тих "помилок", які Ви знайшли - це просто витвір вашої фантазії.
І останнє. Для тих, хто цікавиться моєю оцінкою з мови, я спеціально напишу весь свій табель у інформації про себе.

Відповіді на попередні рецензії
© Наталка Дев’ятко, 16-04-2007

Доброго дня, пані і панове!
Як же ви гуртом на рецензентку напали, аж любо-дорого дивитися. Сподіваюся, така "згуртованість" ще не стала звичкою. :)

Справедливо сказано: "який твір, така і рецензія". А твори такі, які рецензенти.
Якщо автор розмістив текст в Інтернеті, то він автоматично погодився на те, щоб його твір читали і висловлювали враження від прочитаного.
Автору ніхто не винен, що він перед тим не перечитав своє "творіння". Якщо ж ми будемо культивувати сірість, то не треба потім скаржитися, що нічого читати (а сірість на ГАКу успішно культивується, варто лише зазирнути в рецензії).
Це Академія чи дитячий садочок? В такому разі, бо зараз Академія нагадує саме дитячий садочок, повідомити про це авторів і рецензентів. Щоб рецензенти обходили сайт десятою дорогою, а автори, які вважають себе надто ніжними, щоб почути чужу думку, повідомляли про це в анотації до розділу.
Академія - це навчання. Так, жорстоке. Але в минулі віки ще жорстокішим було.
Автор отримав майстер-клас. Так, некоректний. Так, провокативний. Так, образливий.
Але він отримав критику, а не дурацьке "Пєши єщо" чи, як тут модно "Пишіть ще".
Яке "Пишіть ще", коли треба волати "Відбери зошит, врятуй дерево!" ???
А "Пишіть ще" з’являється ледь не на кожному слабкому творі.
На не провокації "ГАКівська спільнота", як справжнє болото, не реагує. На мій великий жаль.

До Олеся Бережного.

Є, принаймні, чотири причини, чому ця рецензія не була розміщена в розділі рецензій.
1. А твори на зразок "Бенюків" є високохудожньою прозою? І такі твори як ті, навколо яких йшла полеміка в цьому місяці ("Ігровий зал..." і "Рука руку..."), відносяться до художньої літератури?
2. Це не перша рецензія, що з’являється в творах.
3. Ця рецензія не є особистою справою автора і рецензента. Це загальне явище, яке стосується всього сайту, тому про нього мали дізнатися.
4. Це не перший автор, якого я "образила". Були ще дві рецензії, набагато серйозніші, але вони зникли з поля зору за пару годин, і ніхто їх так і не побачив.
Маю на увазі рецензії на "Країну зламаних сірників" і "Мертву голову".
В цих творах використані руйнівні технології впливу (свідомо чи ні, значення не має), а ви їх, шановні рецензенти, хвалите і радите прочитати. А їхні автори ще й підказують: "Дайте прочитати це своїм дітям". Зробіть, як вони кажуть, тільки мені тих дітей, що це прочитають, шкода.

А це і є гумор (тільки чорний), і сатира - не на автора, а на наших рецензентів.

Ви б краще не через пошук слово "автор" шукали, а почитали, в якому контексті ті фрази стоять.

Автор сам напросився на такий аналіз, про це я скажу нижче, хоча, погоджуюся, неприємно, коли на прикладі твого тексту розкривають явище. "Смаком" же тут вважається читання "по діагоналі" і шукання "креативності" замість творчості. Я це знаю.

"А так - брудне антирозумове сміття, що смердить лайном пихатости й неповаги!"

Без коментарів, шановний "Гуру".

"Припускаю, що Антон Санченко правий і Наталка Дев’ятко - це лишень кібернитична примара, віртуальний експеримент з генерування нападок на авторів-новачків. Мушу визнати, що експеримент не вдався. Його треба вбити. Мертвонародженим!"

А як же правило, на яке Ви посилалися?

"Я не проти жорсткої критики текстів. Я проти будь-яких коментарів стосовно особи автора. На ГАКу це несмак. Це питання стилю подання рецензії, якого в її тексті ніц немає".

От "ніц" там точно немає. :)

"Якщо з цього тексту Наталки Дев’ятко прибрати згадки про автора - рецензія буде цінною і її праця буде корисною".

Для Вас особисто моя праця ніколи не буде корисною. Ніяка.

І, Олесь, Вам кортить вигнати мене скоріше з ГАКу, тому що в болоті розпочався хоч якийсь рух, а Вам це невигідно, чи тому що з’явився хтось, хто, на відміну від Вас, читає не "по діагоналі", пане "Гуру"?

До Антона Санченко

"Шоу не вийшло. Пропоную закидати продюсера яйцями".

Чому ж? Ви ж особисто тут. :))))

Дарма Ви не дочитати. Кока сміявся.

"Це не рецензент, це паровоз. Бронепоїзд, чи, як виправив би мене один тутешній знавець, панцирник. При чому без гальм.
Підозрюю, що ми усі стали жертовю містифікації, і "Наталка Дев'ятко" зовсім не авторка з Дніпропетровська, а дев'ята версія робота-рецензента, генератора текстів, яку підступна редакція вирішила випробувати на ГАКівцях.
Шановно Редакціє! Єксперимент провалився. Негайно вимкніть цього робота, який отакими шедеврами забив уже геть усю стрічку відгуків і тепер нам незмога почитати в ній відгуків звичайних, які про щось свідчать. Про увагу до автора, цікавість до його творів, навіть якщо вони недосконалі, наприклад. Підкрутіть тому роботові модуль порядності і доброзичливості, принаймні".

Згадайте правило, на яке посилався Бережний. Якщо вважаєте мене такою поганою, то, будь ласка, не опускайтеся до мого рівня. :))))

Звісно, що той "робот" відрізняється від вас, "живих". Він не підлещується і не лицемірить.

До Тетяни Мельник

Тетяно, зазвичай люди звертаються на ім’я, навіть до "роботів".
Щось багато хто зупиняється на третьому абзаці. Після нього, як відомо, говориться, що зі стрілою у грудях не побалакаєш. :)))

Чого я не розумію, Тетяно? Які висновки не зробила?
Те, що мені тут були нераді від самого початку? Я це знаю. Те, що ви недвозначно дали мені зрозуміти, що в "пісочниці" всі місця вже зайняті, а іграшки розібрані? Це теж відомо. Висновки я роблю, і не на користь "ГАКівської спільноти".

Особливо мені прикро чути це від Вас, Тетяно. Мені подобаються Ваші твори, я вважаю Вас одним з найкращих авторів ГАКу, я про це Вам говорила. А що Ви відповіли: "Наталко, ви вирішили трішки попіаритись? :)))) Дешевенька затія, скажу я вам, дешевенька..."
Коли таке пише автор, у якого навіть нічого почитати, то це нормально. А коли це пише такий автор, як Ви, то це сором.

"Розумна людина на перший випадок просто закриє очі, а на другий - відверто пошле вас. Власне... Як це зробили Антон Санченко, Олесь Бережний. І якось по-людськи жаль, що Юрій Камаєв нагородив вас відповідною рецензією".

Просто чується: "Як ти міг, Юрій, написати рецензію на твір тої, на чиї твори ми рецензії вирішили не писати!" :))))
З Бережним ми посварилися (???? сварки то насправді не було) через його неуважність до чужих творів. Ви можете побачити це у обговореннях "Легенди про Вежу". Скажіть, Тетяно, якщо рецензент робить помилки, автор повинен йому кланятися і дякувати за хоч якусь рецензію?
З Антоном Санченко взагалі містика, як я подивлюся. Вперше ми зустрілися на творі "Українці, що не бачать сонця". Ніяких образ не було!
Потім він прийшов на "Письменники не читачі..." і в його рецензії були такі слова, на що я відповідно відповіла, як можете бачити нижче:

"3) автор абсолютизує кількісні показники на шкоду якісним. І взагалі абсолютизує все, про що подумає".

І як мені це сприймати?

"5) автор не цікавиться, як воно відбувається взагалі в житті і взагалі в Мережі, йому не терпиться всього відразу і побільше. Нетерплячка автора впливає на якість висновків".

І знову, як мені це сприймати?"

Інша частина дискусії була абсолютно в нормі визнаних правил.

Що я встигла зробити Антону Санченко за цей проміжок часу між двома зустрічами, що він мене "послав", мені невідомо.

До М.Р.

"Наталко, не принижуючи людей, ви не отримуєте достатньо кисню для дихання?"

Хто б говорив. :))) Варто подивитися Ваші "рецензії".

"Щоб ви знали, я провела такий самий аналіз твору, тільки більш детальний, ще тоді, як він з’явився на сайті. Результати цього коректорської прочитання я скинула автору на мило саме з тих міркувань, щоб не компрометувати його на ГАКу, не принижувати (прикиньте, роблять же таке люди), щоб він це сприйняв не як моє щире бажання похизуватися перед усіма, яка я розумна, а як допомогу".

Чи був той лист, взагалі невідомо, бо автор нічого не виправив у тексті (маю примірники за різні дні). А якщо і був, то як же уважно Ви його читали, що пропустили стільки сотень (!!!) помилок.
Окрім того, чого це Ви так швиденько вирішили прокоментувати цього автора, великодушно "допомогти" йому? Раніше за Вами такої доброзичливості до нових авторів помічено не було.
Чи то Ви самі зареєструвалися під іменем Віталія або знайшли у ньому "споріднену душу"?

"Тому що автор явно ще дуже юний. А я пам’ятаю, що коли мені було чотирнадцять рочків і я вперше вилізла в інтернет, спробувала там поспілкуватися з людьми, звісно, російського, бо українського інтернету тоді ще, вважайте, не було, то зустріла там таких, як ви. Вони швиденько мені пояснили, що я за лайно".

Коли Вам було чотирнадцять, Маріє, яка навіть не реагує, коли її називають Мариною (дивно для дійсно існуючої людини, чи не так?), то ще не було не тільки українського Інтернету, але і взагалі в СНД Інтернету не було.

"Я чудово знаю рівень викладання української мови у школах".

А школа тут ні до чого. Автор або поважає себе, або ні.

"Тому до юнака я не можу висувати вимоги, як до людей освічених".

Знову припливли до дитячого садочка. Читач не запитує у автора, скільки йому років.

"На мою думку, певний потенціал у нього є".

Правда??? Потенціал у автора, що навіть не спромігся подивитися, які слова йому підкреслює "Ворд"???

"Я не знаю, скільки йому років, але сумніваюся, що ви, Наталко, в такому віці писали набагато краще".

Він неповнолітній, як сам зізнався. Припустимо, що йому 14, як було Вам, коли Ви потрапили до Інтернету.
В 14 років в мене ще не було жодного оповідання, я почала писати прозу майже в шістнадцять. І ця проза займала перші місця на обласних літературних конкурсах. Певно, що в його віці я писала трохи краще. :)

"Певні речі він виправив, певні, з невідомих мені причин - ні. Щось я пропустила, бо за один раз такий текст дочиста вичитати майже неможливо".

Тобто там помилок було ще на кілька сотень більше??? Чи Ви прочитали стільки ж, скільки і в "Досвітніх вогнях" - один абзац?

"Якщо вам подобається продовжувати воювати з повітряними вітряками - будь ласка. Тільки хочу вас попередити, щоб ви не сподівалися мене особливо дістати (бо я ж знаю, чому ви обрали для критики саме_цей_твір), бо я залишаю ГАК".

Як тут вже сказали, "повітряні вітряки" - це круто! Вас мені нема особливої потреби діставати. Ви так давно лякаєте, що залишите сайт, то йдіть, не будьте Кобзоном. Тільки нікуди Ви з ГАКу не дінетесь, зареєструєтесь під новим ніком або розконсервуєте якийсь зі старих.

"Глобальна різниця між вами і тим хлопцем у тому, що він, коли писав той твір, хотів зробити щось хороше".

А хіба "роботи" можуть робити щось хороше людям? :)

А то Ви потерпаєте від моїх рецензій? Здається, Ви отримали від мене тільки одну - позитивну. Чи Вам настільки нецікаво, що говорять про Вашу творчість, що Ви її навіть не бачили?

До Олексія Тимошенко

Ви дуже правильно зрозуміли: це акція, а не помста конкретному автору. Мені не хотілося цього робити, але зробленого не повернеш.

"Та й взагалі, чому б не написати оце все в рецензії, а не виходити на особистісний рівень?"

Рецензія могла бути іншою. Якби не заяви самого автора:
"Автор: 6. Що нового у моєму оповіданні. А нічого :). Фентезі - це наче "обкладинка" до ідей, що намагався висунути текст. Я приділяв основну увагу не новизні, а тому, які питання висуває мій твір.
Антон Санченко: Ну і які ж питання висуває Ваш твір? :)
Можна по пунктах
1) хто винутватий?
2) що робити?
3)....
Пробачте, Ви так майстерно їх замаскували, що жодного питання я не помітив, лише ту саму обкладинку роздивлявся :)
Автор: 1) Свобода і право кожного на свободу.
2) Самопожертва
3) Всесилля людини.
Може, ці теми не настільки нові, але мені захотілося вказати на них читачу, і заохотити його до роздумів з приводу цих питань".

Якщо автор починає з такого схилення перед штампованістю, не вичитує свої твори, не звертає увагу на зауваження (граматичні зауваження!!!) рецензентів, то яка ще може бути мова з таким автором?

"Так можна і втратити автора".

Автору ніхто не винен, що він оприлюднив такий слабкий, не вичитаний твір. Цей твір, окрім автора, ніхто не читав (сумніваюся, що сам автор його перечитував, зважаючи на кричущу кількість помилок на всіх рівнях), бо якби його читав ще хтось, то звернув би увагу автора на помилки. Якщо ж його читали друзі, але про помилки змовчали, запевнивши, що "твір суперний", то гріш ціна таким друзям.
Коли автор так зневажливо ставиться до літератури, якою вирішив трохи зайнятися, то не буде діла з такого автора. Класики радять витирати ноги перед тим, як заходити в літературу, а не нести туди усяке сміття.

"Так що, Віталію, бажаю вам звичайно помилки і неточності виправити, а загалом не ображатися, хочеться думати, що пані рецензент керувалася в своїх діях гарними намірами".

Якщо Віталій розумна людина, а я попри все на це сподіваюся, то він зробить правильні висновки, і тоді років через десять ми, можливо, зі сміхом будемо згадувати цей день.

"Але позиція моя наступна - Гак не повинен перетворюватись на всеприлюдний розбір польотів та демострацію того як не треба писати...Власне, мені не сподобалася позиція вчителя ( це узагальнено), це не діалогічна річ, а чому може людина в цьому разі (автор) тут навчитися?). Ай-ай -й".

А чим ще займаються в Академії? Вчаться. Треба показувати, як не варто писати, щоб вчився не тільки автор, але й інші автори. Вам не подобається позиція вчителя взагалі чи коли її вирішила використати я? Бо Олеся Бережного за таку позицію ще ніхто, здається не лаяв.
Чому річ не діалогічна? Автор може відповісти на закиди рецензента. Аргументовано.
Тільки такі рецензенти, як Олесь Бережний, аргументацію, яка їх не влаштовує, не сприймають. Але на ГАКу таких рецензентів небагато.

До Коки Черкаського

Дякую за розуміння і адекватне сприйняття цієї рецензії.

Ви прочитали рецензію повністю, а не тільки перші абзаци, як дехто.
Ті приклади, що Ви навели, тільки доводять, що "поле взагалі не оране". Там ще стільки помилок, що дійсно можна влаштовувати конкурс.

Бережний каже, що це не гумор. Але ж Ви сміялися!
Важко не кепкувати, коли читаєш такий твір.

"І так же раптово, як все починалося, так же воно і закінчилося".
Довго закінчувалося, мушу зазначити. В мене вже живіт болить від реготу. Не можна так знущатися над читачем, авторе.
- Це точно !!! ;) ;) ;) "раптово" !!!! Ги !!!"

:))))

"афтар, пішиісчьо :)"

Нє, якщо автор і далі буде так писати, то на його совісті буде мертвий робот, що загинув від сміху. :))))

До Юрія Камаєва

Чому ж у спину? Автора повідомлено про цю рецензію.

Яка різниця, початківець автор чи ні, якщо він не виправляє помилок, на які йому вказали?
Текс або якісний, або ні. Вік, в якому його було написано, значення не має.

"Наталко, жорстка і аргуметована критика, безперечно, потрібна і корисна як автору, так і нашому співтовариству вцілому. Але найперше - варто було б зважити, що автор цілковитий початківець".

Коли автор приходить до свого товариша (письменнику чи ні - не важливо) і дає йому рукопис, то він прагне отримати критику, але поблажливу. Для мене така людина є початківцем, і я зважу і на вік, і на те, як довго ця людина пише.
Коли ж автор опубліковує твір в Інтернеті (особливо такий не вичитаний), то він ризикує, що нарветься на "злобного рецензента".
Щоб не нарватися, роблять усе для покращення свого твору, наприклад, виправляють помилки.
Автор прагнув критики. Він її отримав. Аргументовану. Справедливу. Жорстоку.

"Весь цей аналіз тексту можна було подати в більш коректній і необразливій формі. Ви журналіст і професійно працюєте із словом, тож така рецензія була б автору вельми корисною".

Можна було. Я так і робила раніше. Хто це бачив?

"Перехід від критики тексту (навіть жорсткої) на особу автора - взагалі погана карма для критика".

Зважаючи на слова Тетяни Мельник, карма вже була така, що ця рецензія її не зіпсує.

До Оксани Яблонської

Ви маєте рацію: класний піар для твору "Історія раба".

"Наталка, вочевидь, здогадувалася, що її рецензія викличе вулканічні пристрасті і сподівалася на шоу :)"

А хіба не шоу? Тільки шоу різні бувають, є інтелектуальні, а є "За склом". На інтелектуальні шоу на ГАКу реагують приблизно так: "У автора відсутнє почуття гумору". Тож залишається тільки "За склом".

"Слід відмітити, що твір автора, дійсно, насичеинй помилками, одруківками і русизмами. Але текст його є настільки захопливий, що через пару хвилин на такі огріхи уже не звертаєш уваги".

Серйозно??? Захопливий??? Чи це Ви так підтримуєте молодого автора? Схвалюю.

"Переважно такі помилки я описую у електронному листі до автора, щоб автору не було незручно привселюдно вислуховувати мої зауваги".

Автор не зважає на зауваги, ні на привселюдно показані, ні на ті, що відправлені поштою.

"Стосовно помилок у наборі, то вони бувають у всіх".

Так. Але нормальні автори прагнуть виправити якомога більше помилок самі.

"Перечитувати твори перед поданням на сайт обов"язково, але так несвоєчасно і часто глючить комп або сервер, що... Це явище знайоме багатьом".

Але не треба таким чином культивувати безграмотність. Можливо після цього розбору автори будуть хоч трошки більше уваги приділяти своїм творам. І як пов’язані глюки серверу з грамотністю автора? Якщо ж твір з’явиться на кілька днів пізніше (але вичитаний!), то що зміниться як для сайту, так і для самого автора? Переважна більшість творів на ГАКу не є полемічними і не зістаряться за кілька днів.

"Стосовно ворда і орфографії - а я, наприклад, з превеликим задоволенням набираю тексти у форматі "текст", не пам"ятаю назви програми - у компі вона іменується, як "Блокнот" і у ній орфографією і не пахне :)"

То особиста справа, хто в чому текст набирає. Але чомусь вже вийшло кілька десятків модифікацій "Ворду", яким користується переважна більшість людей. Нащо їхати на старій машині, коли можна їхати на новій? :))))

"Наталю, ви здорово попрацювали над текстом, так як свого часу над нашими творами і рецензіями. Але, пишучи твори ми ділимося часткою душі".

Дякую. Але не завжди. Коли ми залишаємо тексти недолугими, маючи змогу зробити їх кращими, то яка мова може іти про вкладену туди душу? Душі там не було.

"Пишучи рецензії, ми стараємося не образити (!) автора, адже рецензія - це оцінювання твору, а не особистості, моральних і розумових цінностей автора. Не варто опускатися до сварки і принижень. Цим ви не докладете зайвих балів ні собі, ні автору оцінюваного твору".

Знаю і погоджуюся. Зазвичай я теж намагаюся не образити автора. Але є такі випадки, коли краще автора образити, навіть довести до сліз, ніж обманути і запевнити, що все гаразд, коли все просто жахливо.
Краще потім попросити пробачення, ніж спостерігати, як поруч зростає ще одна сірість, яка могла стати гарним письменником.
Окрім того, на не скандальні рецензії ГАКівці не приходять, навіть коли справа стосується всіх. Зважте, що ця рецензія з’явилася не одразу після мого приходу в Академію, пройшло півтора місяця. Що ж робити, коли інші засоби привертання уваги до проблем (а не до особи рецензента, як тут намагаються показати вже не перший раз) не працюють?

А "друзі" прийшли майже одразу після появи рецензії. Вони вмить зрозуміли, про кого ідеться, і чому.
А образи то пусте: вони як бруд - водою змиваються.

До Ігнатюка Віталія

Рада, що зайшли. Я на Вас чекала.

Рецензенти, які боялися, що ми можемо "втратити автора", можуть заспокоїтись - автор реготав: "Я навіть можу виділити найприкольніших моментів, тому що вони всі дуже ржачні". Тож рецензія все ж може знаходитись у розділі "Сатира і гумор". :)))

А тепер поговоримо серйозно, бо на основі саме Вашого твору я показала явище, про яке говорила на початку. За це автор має бути нагороджений.

У Вашому твору дуже багато помилок. Змісту і достовірності не торкаємось. Дивимось тільки на стилістичні і граматичні помилки. Коли їх стільки, то читач не може потрапити в текст, простіше кажучи, текст читача не захопить.
Якщо текст не захоплює читача, але читач продовжує читати, то його асоціативний ряд вибудовується зовсім по іншій схемі, ніж коли читач знаходиться у творі. Асоціації виникають не завдяки самому твору, а їхнім джерелом стають помилки (найяскравіші приклади на рівні слів то були народ "чуки", хижий птах "колчан", монстр восьмого рівня "одине").
Ці асоціації (більшість тих асоціацій, які я поклала у текст рецензії) є абсолютно невинними (тобто це не виправдовує наявність помилок, але вони не зашкодять ні автору, ні читачеві).
Коли ж в тексті з’являються асоціації, пов’язані з Фрейдом, що згодом стає одним з героїв нашого з Вами спільного "твору", то це набагато гірше, бо, на мій великий жаль, дійсно такі помилки можуть викликати відповідний асоціативний ряд. Для автора таке читацьке сприйняття може бути смертельним (якщо, звісно, читач не збочинець).
Також варто особливо зауважити і ті моменти, що викликають у читача агресію до автора - це здебільшого провина автора, який забагато пояснює або робить ну зовсім кричущі смислові помилки.

Структура рецензії була побудована так, що я брала Ваші цитати з помилками (майже в кожній цитаті є помилка - граматична, пунктуаційна, стилістична, смислова, зайві слова), тобто відмічала точки збоїв, де і можуть виникати непотрібні для сприйняття тексту читацькі асоціації, а тоді вже давала волю фантазії. Наприкінці вийшов навіть сюжет з кількома героями: Фрейд, геймер, герой геймера тощо.

Але помилки і збої від того ж не зникали. Подивіться на цитати з твору і пошукайте помилки (але своїми силами, а не завдяки правопису!) - це буде для Вас гарним тренуванням.

От, наприклад, в наведеному Вами фрагменті - "і я залізне лезо легенько торкнулося спини" - що робить зайве "я"?

Моя щира порада, Віталію, наступного разу, перш ніж оприлюднювати твір, гарно його вичитайте, щоб рецензенти говорили про зміст твору, а не про помилки.

З повагою до всіх, хто поважає мене,
Наталка, член Національної Спілки Письменників України

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.028243064880371 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати