Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Паралельні світи наших згадок і фантазій

(Рецензія на твір: ..., автор: Дара К.)

Приблизно такі думки, як у Оксани, були у мене, коли полімеризувалась маленька пломбочка за триста гривень у моєму кутньому зубі. Вони в мене доглянуті, а тут – така прикрість. Прогледіла. Я дивилась на лампу, що згасала, а потім, перевівши погляд у вікно, спостерігала за вантажівкою, що не могла виїхати з двору. Я була у приватного лікаря, у якого було сучасне обладнання. Не треба було не терпіти біль, ні смикатись, а тільки чекати кінця.
На такі спогади мене наштовхнув перший абзац вашого твору. Також пригадалась книжка, в якій розповідалось, як одна людина вміла читати чужі думки, і для того, щоб протидіяти його скануванню, треба було думати будь-про що, але не про те, що цікавить власника того пристрою, за допомогою якого він робив такі некрасиві речі.
І ваш твір про лікарню. Оце так я влучила зі своїми спогадами. Я тепер віритиму кожному слову твору.
Трішки заважають друкарські помилки. Мені колись так заважали сторонні люди, коли мене прослуховували на наявність вокальних даних, а екзаменатор накивувала - мовляв, продовжуй, співай. Мені гарно вдавалось співати пісню про «бєлєєт парус одинокій в туманє моря голубом». То і не взяли мене у музичну школу по класу вокалу. Я могла піти на балет, але біля сусіднього станка весь час відбувалось те, що відволікало мою увагу. Тоді я і навчилась рахувати до шести десятків секунд, а мені було тільки шість років. Був балет, але потім була і сцена. Я вчилась для себе – то чому я була повинна танцювати на публіці? Пішла я і звідти. Про арфу я сьогодні вже писала у одному з моїх відгуків пані Киці панцерваффе, однієї з рецензентів, до порад якої варто прислуховуватись. Вона їх не пише, а я їх розумію.
Мені здалось, що героїня твору повинна була замерзнути. А ще мені пригадалась історія із життя, яку мені розповідала бабуся (хоча якою вона була тоді бабусею? Хіба що за назвою). Хвора жінка видужала після часткового обмороження, а в неї був рак. Чи то був такий рак, чи такий щасливий випадок, я не знаю і досі. А бабусину розповідь я слухала після того, як лизнула язиком металеву трубу каруселі. Як же було боляче…
Як і зараз, коли я читала Ваш твір.
Хай видужує його героїня, якщо продовження буде і твір ще пишеться.
Пасіба :-)
У творі, як я написала, є з десяток дрібних помилок. Перечитаєте, придивитесь, ще поспівчуваєте героїні, як я тільки що – і продовжуйте.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.041584014892578 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати