Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Стосовно прологу - і бігали, і стрибали! :))))

(Рецензія на твір: Ірреальні історії, автор: Olga)

Кину Вам уривок з однієї з робіт:
Кудись біг, майже летів, так легко-легко, не торкаючись ногами землі. Спочатку низенько, а потім піднімався якимись невидимими небесними сходами все вище і вище, ось уже біжу-лечу над нашою вербою, і Пантера, сидячи на її самісінькому вершечку, привітно підняв свою лапу мені вслід. Дивно, але я зовсім не боявся впасти. Руки  неначе крила! Глянув, а під ногами райдуга! Я й не знав, що по веселці можна бігати. Така широка-широка, переливається тисячами кольорів, розбризкуючи їх у сонячному промінні. А сонечко руками-променями, граючись, перемішує її барвисту дорогу. Мені вже й землі не видно, лишень, куди не глянь, різнобарвне блискуче мереживо. Як у Васьковому калейдоскопі! Лечу… Купаюсь у незбагненних небесних візерунках. Райдуга довга-довга! Нема їй кінця-краю… Вона ховається в сизий серпанок туману, що розкинувся легким павутинням десь далеко внизу. Не вистачає сил туди долетіти… І я на величезній швидкості з’їжджаю-скочуюсь по велетенському півколу донизу, барвисте мереживо прямо на очах перетворюється на кольорові смуги, що летять мені назустріч: червону, жовту, зелену, голубу… Там мене підхоплюють чиїсь м’які долоні, розгойдують у сивій пелені, і я відчуваю, як вони вмивають мене прозорими краплинками роси і ховають у довгі білі вуса, що розкинулись понад верболозами аж ген-ген до притихлого ставу. Вгадую, що то якийсь дід бавиться зі мною, бризкаючи водою з кринички. Бризок так багато, що вони золотими перлинками розсипаються над веселкою і вона жадібно п’є ту джерельну воду. Дід усміхається, куйовдить своє молочне волосся-хмаринку пустуном вітерцем і щедро сіє водичкою на райдугу, яка стає щомиті все кращою та яскравішою. Веселка неначе ожила! Підноситься чарівним містком між небом і землею, а дідусь Туман щедро напуває її криничною водицею. І тут я починаю розуміти, чому татко сказав, що вода  жива....
З повагою, Залєвський П.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027409076690674 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати