Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

До цієї сторінки http://gak.com.ua/review/27397

(Рецензія на твір: , автор: )

Ви могли загубити свою "рецу". Таке буває, коли людина зайнята або іншими справами, або була не в доброму в гуморі, або зрідка навідується. Адреса вище, а відповідь - нижче.
................................
А на що ви розраховували, шановний Станіславе?
Побачити живого Миколу Васильовича? Годі і мріяти. Немає тут і ректоратів з деканатами. І не всі учні себе почувають тут учнями, бо деякі беруться вчителювати.
А не всі вчителі – хай навіть і несправжні, заходяться до вчителювання.
За статуси не знаю, бо їхні носії десь никаються. Я їх не бачу, а копатись у історії мені немає коли. Можна було б знайти твори їхніх носіїв і під ними висловити свої враження. Та хто я така? Що мною створено видатного? Чи цікавитимуть авторів зі статусами мої дописи? Навряд чи останні будуть поганими чи образливими. Про заздрість я не кажу, бо про неї частіше за все кажуть інші люди, використовуючи її як останній чи бронебійний аргумент. Мовляв, когось жаба душить, коли він бачить кожного дня мої нові твори, смисл-сенс яких йому вовік не зрозуміти.
Мені подобаються деякі твори деяких авторів зі статусами, і не довбаючись в архівах сайту, можна знайти ці твори в інших місцях за прізвищем і не ГАку. Більше того, у деяких з них мені хотілось би повчитись – не стільки віршувати, як образно мислити. З цим питанням у мене погано. З деякими з них мені хотілося б побачитись. Не обов’язково для поцілунків, а просто поговорити. Когось і поцілувати – по-творчому, без засосів.
Здебільшого мої уяви є асоціативними, а переживання – особистими. Тому мої твори можна вважати якимись непроникливими. Чому я маю довіряти мої почуття всім?
Прийде хтось такий, як Ви, і понаписує такого, як я тут бачу. Мені є, що сказати вам про ваш бестселер весняного сезону. Та мені подумалось, що ви вже спите. Або забули про «рецу». Вона була побачена мною о дванадцятій годині ночі, а до другої я і знайомилась з «Сутінками» та вашими творчими досягненнями в журналі «Кореспондент». Я не мала часу до ранку, бо я була «на сутках», з яких втекла додому повечеряти, замкнувши на ключі свій виховний заклад, з якого цим ранком змінилась. Три години дороги – і я знову в столиці. Приїздіть – поспілкуємось. Я вам особисто скажу про те, що у ваших «Сутінках» узагальнено все, що тільки можна узагальнити. Я не можу сказати, що це погано.
В понеділок мене можна було бачити у Спілці письменників України як випадкову людину, що потрапила на творчий вечір Костянтина Мордатенька, нашого колеги. І справа не у винуватці торжества, а я познайомилась зі справжніми рецензентами, викладачами, професорами поетичного слова. Мені стали краще відомими деякі речі, про існування яких я мала власну інформацію – чи то з космосу, чи генетичну, чи від самого бога як карусельника всієї всесвітньої каруселі.
Я тепер спробувала глянути на ваш твір очима рецензента. І що я бачу? Море зайвих уточнень-епітетів, мовних зворотів, що підсилюють картину, яка змальовується. І мені вже відомо, це погано чи ні. Але у поетичних творах. «Сутінки» є прозаїчними. Тому не можу бути переконаною у вірності моїх висновків.
Свіжий погляд ніколи не був зайвим. Ви знову завітали на сайт, на якому виглядали транзитним пасажиром, починаючи з 10-го березня. Вас можна вважати ГАківчанином, а можна – і ні. Нам відома подібна модель поведінки, коли хтось чи щось є потрібним для чогось і в певний момент часу. З чим порівняти це явище? Давайте я порівняю з сексуальною потребою. Або з чимсь більш розумним, з області тактики.
Розділяю ваші відчуття стосовно моїх творів. Я вас розумію.
Про Петросяна не варто і згадувати. У ремісників (людей, що творять-працюють на гроші, на власну славу), існують власні мотивації свого місцезнаходження у світлинах культури.
Пасіба за торшер :-)
Прийши – і увімкнули. По очам світлом і різонуло. Та не нам. Вже і я до цього звикла :-)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.036891937255859 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати