Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Вердикт Історика

(Рецензія на твір: Мусульманка, автор: Христя Нечитайко)

© Олександр Халва, 20-09-2006
ДЛЯ ВСІХ. ЯКЩО КОМУСЬ КОРТИТЬ ПИСАТИ ПРО УКРАЇНУ ХІ/ - Х/ІІІ ВІКІВ ТО ЯК МІНІМУМ ПРОЧИТАЙТЕ Д.І. ЯВОРНИЦЬКОГО „ІСТОРІЯ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ” (В ТРЬОХ ТОМАХ). ЦЯ КНИГА Є В КОЖНІЙ ПРИСТОЙНІЙ БІБЛІОТЕЦІ І ЧИТАЄТЬСЯ НАПРОЧУД ЛЕГКО.

ЗВЕРНЕННЯ ДО БАРАБОЛЬКИ.
Шановна БарабОлька, маю привітати Вас: Ваш твір є яскравим взірцем ідеологічної диверсії проти народу України, мета якої посіяти в наших душах переконання в дусі Гегеля і Маркса, що українці - неісторичний народ, який постійно зазнає зовнішньої агресії, а тому має приєднуватись до мАскви чи натО.
Твори подібні до вашого перетворюють національну ідею в кодекс мазохіста. Слова „Тяжка доля України! Ой, тяжка! А особливо тяжке було ХVІ століття - татари, турки, ріки крові, невільники... Завойовники плюндрували й нищили все на своєму шляху, залишаючи за собою пустку.” - виховують з читача раба, а не українця. Треба брати приклад з євреїв, вони, коли здобули власну державу тему голокосту закрили на декілька десятиліть, бо вони такі мудра нація і розуміли, що починати будівництво держави потрібно на прикладах великих перемог. Адже бідних, затюканих і забитих жаліють, але на серйозний гоп-стоп не візьмуть.
Шановна БарабОлька те що Ви продались Путіну не страшно. Головне продатись по дорожче. Ми на ці гроші придбаємо вагон трусів (сімейних), повитягуємо з них резинки, наробимо рогачок і загарбаємо весь світ.

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ КОКИ ЧЕРКАСЬКО-НАДДНІПРЯНСЬКОГО.
Пане Черкаський, це добре, що ви знайомі з працею де Боплана, але річ в тім, що він просто записував те, що чув і бачив в період свого проживання на Україні. Тож це джерело висвітлює лише події обмежені в просторі і часі.
Таки татари нападали на українців. І в жнива теж нападали. Бо якби нападали по графіку то був би їм гаплик. І навіть добрий пан не буде ризикувати своїми людьми за ради якихось холопів. Інша річ козаки для яких війна з нападниками була святою справою. Але татари робили напади, які тривали годину-дві. (Така тактика була зумовлена цілю нападу – ясир, тобто люди їхали НЕВОЮВАТИ З ПРОФЕСІЙНИМИ ВОЇНАМИ, А ТУПО БРАТИ В ПОЛОН БЕЗЗАХИСТНИХ) Тому коли козаки прибували на поміч було вже пізно, татарів там вже не було. Спроби переслідувань не завжди були успішні. Татари заплутували сліди. Тому загін в 15 воїнів ніколи б не повернувся подивитися як догорає селище. А ліси справді були головним засобом виживанням українського народу протягом всієї історії. Про печери не чув.
Щодо доброго пана БарабОлька не помилилась. І відпуска могла бути, бо була купа різних категорій залежного селянства, які мали купу різних повинностей. (найкраще про це див. М.С. Грушевський Історія України-Руси. Т./ - теж не рідка книга, але читати без ста-грамм не можна).Крім того закони, що регулювали повинності селян постійно змінювались. І то стан поневолених завжди залежав від людських якостей його пана. Родина Шевченка завжди описується як бідна, але ніхто з 9 діточок з голоду не помер, коли осиротіли. І сам Шевченко міг дозволити собі купувати книги, пензлі, фарби, кататися на пароплаві. Нє слабо для угнєтьоного крєпастнова правда!)
От що дійсно повна маячня, так це те, що бранців примушували приймати мусульманство. Мусульманство давало привілейований статус. Тому магометанами ставали тільки діти (а не підлітки), які не були вище стремені. Це означало, що яничарами могли стати такі малі діти, які не пам’ятали б батьків, не вважали б татар кривдниками рідної землі і самі не відчували б докорів сумління воюючі проти України. Потім ці діти могли стати навіть полководцями, чи просто чиновником. Дітей, що були вищі стремені вбивали. Ще мусульманство могли прийняти козаки, що потрапили на галери. Тоді вони ставали наглядачами і карали своїх вчорашніх побратимів.
А те, що сестра не захотіла повертатись на Україну дуже добре. Фактично всі народи навіть в ХХ віці, жінок, які втратили „віночок” та ще з чужоземцем (навіть проти власної волі) зневажали. Тому якби Олена повернись до дому, вона скоріш за все стала „своєю серед чужих, чужою серед своїх”. Жила б десь з самого краю села біля болота, чи кладовища, діти жбурляли в неї каміння, а жінки обзивали б відьмою.
Ще в татар були не розвинуті ремесла. Тому столяр був радше феномен, ніж фах. Липи я в Криму теж не бачив, як і не чув, щоб її використовували в столярній справі. І що за кімната? Певно майстерня. А робота при світлі масляної лампи підвищує вартість продукції і робить її нерентабельною.

А взагалі історику тут аналізувати нема чого, нічого такого, що не вивчали б в дев’ятому класі.
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.038165807723999 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати