Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

один з голосів твоїх синиць

(Рецензія на твір: Пісні Януса, автор: Вірлена)

Чиясь чорна смуга каже тобі стояти на місті, не робити зайвих рухів. Ти стоїш. Все навкруги наповнюється водою... потопає час... А заки ти помираєш, - смуга лягає на полотно і на ранок ти помічаєш гарно вишиту сорочку у своїй шухляді для білизни...
Вірлена однією ногою на смузі... рятує тисячі голосів, які лунають ледь чутно (фоном інфрачервоним).
...у шухляді для усілякого непотребу та ще чогось не можна знайти навіть повітря, навіть рожевої гумки, бо не поміститься там ніяка гумка, а за якийсь час усвідомлюєш, що там їй не місце – її місце у твоєму волоссі. Хтось тобі вплітає гумку у волосся, а зразу ж і цвіт сакури, бо він, коли опадає, - схожий на зиму... сніг не опадає, - він просто падає на чорний ґрунт, а той у свою чергу ковтає холодні рожеві пелюстки вишні, запам'ятовує присмак зими.
Бачу автора, бачу ледь висунуту шухляду, де усміхається новий лептоп... ха, навіть перманентні слайди Пінчука згадую :)
струна плаче кров'ю на чорно-білу сорочку

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.029401063919067 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати