Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: . , автор: Дара К.)

Що сказати? Текст захоплює, вже й не замислюєшся, чи то казка, чи то бувальщина, чи й справді таке чи щось подібне могло трапитися десь в українському селі.
Щоб звести докупи усі сюжетні лінії та події тобі й справді доведеться писати роман. Та це добре для читачів, он бачиш, уже починаємо непокоїтися, що скорро закінченя. Надто встигли зжитися з героями :), звикнути до них, як ждо живих.
Добре, що пояснила, чому Ігор надто рано почав хмари гоняти, якраз збиралася причепитися із запитанням, чи не передаються такі здібно при смерті від старшого чи принаймні, у глибокій старості, коли душі гонихмарника вже нема пцуття із немічного людського тіла. Тепер зрозуміло в чому справа.
То що, виходить у селі здавна точиться запекла боротьба між родом гонихмарників та цілительок-травниць? та ще й за певними правилами6 не відмовляє ж бабуся у зціленні сину того, хто занапастиимі її зятя і фактично доньку. Та ще й, виходить сама вона, захищаючи нерозумну онку, скалічила Ігоря.
Хотілося б сказати, що точиться боротьба між Доброрм та злом. Та не люблю, коли ці слова написані із великих літер. До того ж, із гонихмарниками не все так однозначно. Скільки разів вони рятували людей від голоду7 То чи все так просто із травницями? То, певно, боротьба між служителями блискавицінеба і землітрав. А що, цілком за міфологією :).
Непокоїть інше. От на рід Ірини накладено покляття, яке фактично, повинно було бслугувати певним захистом від роду гонихмарників. Ну, нема їм пуття із прагматичної точки зору із жінок, які можуть гарантовано народити лише діівчинку. Нема кому передати силу -душу. Доведеться шукати полюбовницю на стороні. Не знаю, як ставилися до байстрят в тому селі, та навіщо гарантовано створювати складнощі рідній дитині, більше тго - спадкоємцю? А як потім не захоче пускати у себе другу душу, силою жне змусиш.
То що це - справжня, але дуже егоїстична пристрасть, коли нема сенсу розраховувати наперед свої дії і нема бажання подуматити про долю того, кого кохаєш? Із покоління в покоління?
А якщо уявити на мь, що аліна, ну, хай не Аліна, дуже перепошую за таке вільне поводження зтекстом, захопиласялітературно-містичними реконструкціями. Так от, якщо уявити ситуацію, що у роду травниць, де передається сила землі жіноччою лінією, народжується дівчинка від роду гонихмарників. Виходить надто сумбурно. Спробую пояснити ситуацію: розлючений відмовою дводушник силою чи там погрозами, що вб"є звичайного закоханого в травницю чоловіка робить її полюбовницею. Народжується дитина, дівчинка. А жінка видає її за доньку іншого, свого законного чоловіка. Невже за усі поколііння, спаяні коханням-ворожнечею такого так і не трапилося?
Так-от, що може вийти з такої дитини, на якій схлоснулися покляття та й здібноссті двох родів? уявіть матеріал для страшної легенди.
І ще, одружувався ж якось той рід дводушників, народжував дітей у законі. То як походило вінчання, коли він перехреститися навіть не здатен, та й у хату треба кликати як звичайну нечисту силу, а то й увійти не здатен? Як священник погоджувався повестти такий ритуал? Усі священники у селі спокон віків боролися із забобонами селян і не вірили в них? Добре, про приречену наречену питань не виникає. Дівчина затуманена своїй коханим, чи як там скажеш, ніхто жне питає, чому саме та,а не інакше чинитьь жертва перелесника, а тут чари міцніші. А от її батьки? Не з одними ж сротами гонихмарники шлюб брали? Чи це вже залишки язичницьких людських жертвоприношень? Хай дівчина чи то молодиця гине, аби не залишити село без гонихмарника?
Ну от, більшість питань не мають безпосереднього відношення до тексту.
Певно тому, що хочу дізнатися побільше по казковий світ села, де ще живуть за законами пращурів, поки Василь з Іриною, рятуючись від покляття дводушника, не перебралися до більш прагматичного міста.
Щиро,
Тала Владмирова

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.043154001235962 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати