Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Леп-топ, - і розіпнуте тіло вірша твого

(Рецензія на твір: МОВЧАТИ!, автор: Володимир Вакуленко-К.)

Хоча ці твори й виповнені до країв власним «Я» автора, хочеться говорити радше про світ, що вони витворюють. Почнемо з аналогії. У мене на столі лежить книжка Чайни М’євіль, «Вокзал втрачених снів» (рос. пер.). На форзаці зображено мапу величезного міста Нью-Корбюзон, міста одного з уявних майбутніх, згідно з яким стрілка на цивілізаційному годиннику різко змінить свій хід у зворотньому напрямку... Отже, ми повертаємось, ми люди, повертаємось до тварин і рослин, злягаємось із ними і витворюємо нові популяції: людей-кактусів, що живуть під величезним скляним куполом, людей-жуків, що населяють цілий окремий, замкнений район міста, людей-яструбів, що розмістились на самих верхівках закинутих багатоповерхівок передмістя. В романі тільки один герой «чиста» людина – це волохатий вчений, що зустрічається з дівчиною у довгій спідниці, від талії якої починається тіло жука. Дівчина працює художником і займається тим, що виліплює (а ліпить вона з власної слини, що витіка з жувал її жучої голови) скульптуру одного мафіозі, тіло якого нагадує колажний зліпок окремих частин багатьох різних тварин (хвостів, голів, ротів, ріг і копит, крил і т.д.). Наскільки я пам’ятаю, зрештою, наприкінці роману, ця дівчина божеволіє.

Отже, існує кілька світів, і вони невпинно змішуються.

Перший світ «земля-хліб-утроба-стопи-хмари»,

другий світ – «дзеркала-відображення-байти-матричні цифри-мобілка»,

третій світ – «церква-янголи-ікони-хрестити»,

четвертий світ – «літра-конопля-наркота-ірокези».

Але звідки, власне, взялася ця ієрархія? Хто сказав, що в саме такому порядку розташовані світи?
Насправді відомо, що ієрархія цих світів невідома, що вона, щонайменше, є порушеною, що речі і слова цих світів можуть змішуватись, перетинатись і поєднуватись.
Янголи існують у мережі, осінь може листуватися (і-мейлами, звісно), журнали – поставати райдугами і журавлями, Бог – блохами і блоґами. Той, хто їсть сир і піцу, пам’ятає дзвіницю, він здає дощі напрокат, а потім душа його плаче, бачить сонце у позі лотоса і сузір’я Лас-Вегас...
Душа, мов ужалена, не летить, а то здіймається до самого неба, то зненацька знову падає, набиваючи собі на лобі нову гулю. Напевне, можна вирахувати певну ритміку цих піднесень-падінь.

Слова притягують одне до одного, контамінуються, фрази перекручуються у розбитих дзеркалах, одне слово стає початком іншого:

...в космос. Віросповідний вітер
Віти

...воронячих зграй воротами райськими граються

...суки сучасні,
Невчасні троянди

...у душах давно заблокована
... упіймати авто автостопами

...небо нависло судомою.
Суне всесвітня вода

живлячись від відображення
... хто життям не настрашені

Вночі біля церкви, на паперті стоїть алхімік. Одягнений у темний панківський каптур, він бурмотить до Бога сотні смс:

(читати по черзі і вголос)

Жи від від аже
Хлі ха хто жи ажи
Ля лю ли ілі
Лі ли ми іям

Зі аз зна
Зри з ес
Го го им
Ив ит ми

Кит тра жар
Трю ур рят

Гор гор бре ре
Лі лі ла ле

Дзво ддю доп дод
Де від віт від дри

ода амп давн абло ана
аба доро роти ати авто

шп шпи шип шип
Дос доз роз иш роз

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.03038215637207 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати