Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51625
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Початок світу - світ починається кожного дня(день, ніч, день, ніч, день...)

(Рецензія на твір: КНИГА СПАСІННЯ VIII, автор: Олег МАРИЦАБО Серый)

2013-го року кінець світу!
Ви сказали(прокричали) це дуже голосно і чітко. А потім почали пояснювати. Як людина може сприйняти таку новину? Сприймає буквально.
Саме цьому подальші пояснення недоречні. Чому? Бо мозок не здатен( не хоче) пропускати через себе негативну хвилю емоцій, в той час, як душі важко і боязко. Не слід було лякати з самого початку. Теорія: налякати, вбити віру, побудувати нову дещо неправильна. Для чого лякати, коли людина має свободу вибору? З залякуванням це не є щирий вибір.
З Ваших слів: якось жінка захворіла і Бог її вилікував смертю. Для чого ж людство заснувало медицину? І взагалі для чого ті чи інші поняття набрали певного сенсу, увійшли в життя кожного з нас? Чому ми молимося за когось? Чому прохаємо для когось, для себе: добра , здоров’я, щастя...
Свого часу мій тато захворів. І я з сльозами на очах неодноразово молилася, просила в Бога захисту, сил подолати недугу. Одного дня у звичайній буденній метушні подзвонив телефон – він помер. От і все – Бог його вилікував. А ми? Ми, усі хто його любив? Ми також захворіли, захворіли на недугу скорботи. І я знову стою на колінах, прошу у Нього захисту, сил вистояти перед тяжким випробуванням. Але вилікуватись не можу, бо немає такого дня аби не згадала його, ось уже три роки пройшло. Та й вилікуватись таким методом не маю права – мушу жити, мушу бути сильна й здорова для своєї доні, чоловіка, матері, брата... Я веду до того, що кінець світу у більшості людей асоціюється зі смертю. Людина знала і знає, але не готова сприйняти дану інформацію. А про те що багато з нас втратили людяність говорити чи доводити не варто – і так ясно. Думаєте мені не хочеться щоб світ був добрішим, щоб люди не зациклювались на матеріальних цінностях, щоб поважали й любили один одного, допомагали...? Інколи, хочеться посіяти добро поміж люди, як пшеницю, чи жито! Але я стою поруч тих же людей – невірних і грішних. Ні, ми не янголи на Землі. Ми не можемо бути Богами, хіба що – богами. А взагалі, богів не існує, є лише Бог. Так, Він живе у кожному з нас, живе вірою, любов’ю...
Нам, землянам, не дано пізнати Його мудрість. Особисто я, не хочу і не можу бути Богом, бо хочу бути людиною, яка прикладає максимум зусиль для того, щоб бути людяною людиною. Людяність – пансер для добра. А для того щоб творити добро не треба мати крила, треба бути окриленою любов’ю до ближнього та природи. Кінець буде, але кожен сприйме його по своєму, по своєму переживе, так як переживає черговий день. Не важливо ким я буду там, чи буду там, важливо створювати гармонію тут і зараз(кожної миті). Бо лише пройшовши ЦЕЙ шлях можу піти у вічність.

Власне, моя думка така: книга має певну цінність, загальну цінність окремих людей(читачів). У неї навіть є візуальний сюжет – мета. Стиль написання, як на мене – біблійний, отже важкий для сприйняття, але цим самим спонукає до мислення, до протиріч, суперечок(може навпаки). Відчувається потенціал автора, неабиякий, але занадто запозичений(невласний) – дуже багато посилань на чужі висловлювання, хоча з другого боку це свідчить про освідченість, начитаність. І хоча це філософія, окремий читач може сприйняти її як фантастику(це помилка автора), бо говорити ні про що і водночас про все треба не вникаючи у її суть, але зберігаючи суть сказаного.
Цим Ви самі себе прозрадили... Та нажаль вона не є книгою книг, по перше: така вже є – Біблія, по друге – без начинки. А начинка і представляє собою описане Вами світло. Світло має бути зумовлене вірою, тут її не побачила. Більше схоже, ну наприклад, на рекламу двох порошків – Тайд і Гала(пояснювати, думаю, не треба). На жаль вона не має лікувального ефекту(принаймні для мене). Зате має силу враження – її справжня перевага. А враження від прочитаного свідчить про майстерність автора, тому можу Вас привітати – вітаю. Вітаю і щиро бажаю: сійте добро, як пшеницю у полі – не словом, а ділом.

Так много говорят о судьбе, не понимая, что о ней судить нельзя, ибо судимым ею будешь ты. Но как тогда понять без слов – какова она судьба. Просто ждать и наблюдать, как жизнь безмолвно уносит годы в никуда? А если ждать я не могу? В истории теряясь, впереди себя бегу, так боясь повторится, знаю, что ту же линию веду. Я испугалась, правда, ибо не знаю куда иду, якобы трою сама свою судьбу, но не знаю куда иду, в неизведанную мною жизнь, в новое начало без конца. Но если б так не казалось и вчера, я паверила бы в то начало, великое начало без конца. Так много говорила о судьбе, и не сказал никто – нельзя, пока не поняла сама – вот она, судьба. Судьба судьбой, но то начало в жизнь войдя, осчастливило меня. Я поняла, я ощутила это, начало это имеет два конца, конец начала два...

З повагою, Світлана

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.040329217910767 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати