Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51625
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Автору дійсно нічого сказати. Краще б промовчав

(Рецензія на твір: // Цей день //, автор: Іван Лузан)

Отже починаємо рецензувати. Починаємо, як це водиться, спочатку. Тобто з першої ж строки. Ось вона, ця строка: "Нічого сказати". Дуже багатообіцяючий початок. Дочитавши до кінця, читач розуміє, що це - як раз той випадок, коли пєйсатель його не підманув, а сказав щиру правду: авторові дійсно нічого сказати, тому він почав просто гнати.
Ну то так, ліричний відступ. Переходимо до смачненького. "День німий". Непоганий й досить нешаблоний зворот - день німий. Звісно же, бувають такі балакучі дні, що аж нудить. А тут - такий собі спокийнесенький німий деньок. Та ще занадто довгий та млявий (про риму промовчу, бо лаятися не хочу). Опис дня аффтаром дан дуже подробний, з дотошним вимальовуванням деталей. Ось тільки... А на нефрітовий стержень читачеві потрібно це? Авторе, в вас багато слів у першому чотирьохстішші, викіньте зайві й буде вам щастя. Скільки викінути? Зараз підрахую. Так, 10 слів та три крапки. Без цього мотлоху вірш стане набагато краще.
Їдьмо далі. " Цей день - як протяг. Цей день - обгортка. Зламаний потяг і зграя вагонів". Продовження опису дня. Це щоб або повністю вичерпати тему, або повністю вичерпати терплячість читачів. Дуже каверзна така пєйсательска фіча. Не якийсь вам там, постмодернізьм, б(продажна жінка)ь. До речі, тут ось редактор один вередливий мені підказує прям у вухо, що в першому реченні одне тіре - зайве, та однієї коми не вистача. Маленький лототрон: вгадайте, аффторе, де саме - отримаєте приза. Далі. В цьому чотирьохстишші ми бачимо цілу купу (ні, не того, не того, не треба мані тут усіляки пакощі підказувати)... метафор. День вже не тільки "німий", "млявий" та "довгий", але ще й "протяг", "обгортка", "зламаний потяг" та "зграя вагонів". Досить вечерпующа характеристика звічайнісенького уік-енда людини, якій нічим себе зайняти. Але все ж таки: чому саме зграя вагонів? Не вважаєте, аффтор, що це занадто "нешаблонний" зворот? Прям так і уявляю рискающу згарю озвірілих та зголоднілих вагонів. Прям хорор якийсь: "Нашествіє згарї вагонів". Або "Зграя вагонів: Армагеддон продовжується". Також вважаю, що в данному чотирьохстишші є зайві слова. Зайвих слів вже 12, та 5 знаків пунктуації. Якщо їх усі викинути - стихо стане набагато краще. Це дружня порада;)
"Лише рука болить. І очі червоні. Зіниці холодні. Це нікому не треба." Перше речення взагалі шедевральне. Прочитав його та повільно фалломорфіровал. Про що це? "Рука болить"? Чого це вона болить? Чим аффтар займавсь увесь цей нудний, млявий, тягучий день, що рука болить? Невже?... Та ні, тоді б не тільки рука боліла. В іншому місці боліло б ще більше та нестерпніше. Там би волдирі повилазили від тертя. Для зацікавлених: критик має на увазі МПХ, так, саме його. Далі "червоні очі". А від чого? Червоні очі бувають, оскільки я знаю, від двох речей: травки та недосипу. Одразу ж відкидаю "речовини", бо якось не укладається у мозку, що аффтар зловживає "дарами природи" (хоча, а чому б і ні? але ж, ті хто зловживють, або зовсім не пишуть, або пишуть поцікавіш). Тому залишається недосип. А на що нам натякає недосип у купі з больною рукою? Так, так, шановні, припиняймо гвалт, та крики "Костицького сюди, Костицького". Костицького та його друзів (Вакарчука та інших "моралістів за згодою") треба кликати тільки у тому випадку, коли людина усю ніч дивилася не просто сайти з адалт-тематикою, а сайти з... ееее... лолі-моделями. А я ж ніде не натякав на те, що аффтар дививсь Педобіра. Та й у вірші про це мова не йде. Отож не треба! Далі. "Це нікому не треба". Звісно ж не треба. Дітей від цього не народиться, генний матеріал піде до... міської каналізації разом зі шматочками туалетного папіру. Тільки рукі, очі, та інші "причинні" міста болять. Да й не треба було взагалі про це писати: читачеві вкрай не цікавлять проблеми чужого неналаштованного особистого життя. Читачеві це життя еквіфаллентно (від слова "фаллос"). Тому у цьому чотирьохстішші зайвими являються також 12 слів та чотири крапки. Викідайте їх сміло.
"Сьогодні квіти не розкрились: стояли і не дихали. Дивились і не бачили, бо бачить було нІчого." Так, з описом дня покінчили нарешті (всього-навсего три п*ятих вірша на цей клятий день потратили), перейшли до квіточок. "Це все були ягідки, зараз квіточки підуть"(с). Квіти чогось не розкрились. М-да, проблемка. Можливо для них не сезон? День-то млявий був. Мляві дні - це вже осінню попахує. А осінню які ж квіточки? Осінню квіточок нема. Якщо тілько у горшочках на підвіконні. Ще ці кляті квіточки чомусь не дихали. Можливо вони вже посохли? Вибросьте, аффторе, зав*явші квіти: вони вже ніколи не почнуть квісти. Придбайте собі краще свіженьки та не забувайте їх полівати. Тоді і розкриватися й дихати будуть. Автор дивується, що квіточки нічого не бачили. Странно. Ні, не буду казати про те, що рослини (у т.ч. й квіти) нічого не бачать, бо в самого є певні сумління щодо цього, але... Вони ж не дихали!!! Тобто - вмерли. Мертві взагалі-то побачити нічого не в змозі. Нонсенс який-то. Аффторе, ви часом Андре Бретона на ніч не перечітували? Якщо так, то кидайте читати Бретона - він погано на вас впливає, як на автора. Епігонсьтвовать вас вимушує. Та ні, аффтар, ти мене не зрозумів. Епігонсьтво до Бретона не в сенсі стилистики, в нього вона якраз є, а в сенсі безглуздя змісту. Скоротить всю цю частину на 16 слів, одну двокрапку, одну кому та дві крапки і буде вам щастя.
Нарешті добралися до фіналу. "Нічого сказати. Цей день німий. Так набрида відпочивати!Тож починаю планувати. А завтра - ще одне "хто зна...". Дуже моцний катрен. Прям монолог лайдака. "Набридло відпочивати", "почну планувати", "завтра - хто зна"... Так, хто зна, чи вистачить в ліричного героя духу почати воплощати все те, що він напланував, або знов Обломов у гості прийде, та почне наш ЛГ шарайо... лазити по всім ресурсам, які по запиту "адальт" видасьть Гугль, та ру... полірувати нефрітовий стержень скаженно, до болі в руках та волдирів на МПХ? Якщо набридло відпочивати, то навіщо так себе тортурувати: можно й лопату до рук взяти (до речі - безпечніше ніж інші, більш ніжні матеріїї) та помахати єю від світанку до заходу. Знову там вклинивсь той інвалідний день - німий бідолахо (гарно хоча б, що не глухонімий). Навіщо він потрібен? Визначення цього дня вже розкрито у попередніх трьох кантенах повністю (а ось тема ЖЦ - не розкрита). Коротше, викинь ще 17 слів, одні лапки, один знак оклику, одне тире, три крапки та одну трьокрапку і вірш вийде значно кращим.
Ось ми й добралися до кінця. І шо ще в нас там залишилося після редагування? Так, назва! Назва не дуже, якщо чесно. Зменіть її на таку: "Нічого казати". Така назва, у поєднанні з тим що залишилося, буде змістовнішою. А також й концептуальною. Щоправда, таке вже Лєбрен робив. Але нічого страшного: він прозу пейсав, а ви, шановний, поезію.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.041270971298218 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати