Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Теж дуже й дуже...

(Рецензія на твір: Для малечі. Буква "Л", автор: Залєвський Петро)

Але вранці я була у піднесеному настрої, бо збиралася їхати до свого садка. - От, - думаю, - може, й їжака побачу сьогодні, раз прочитала у пана Петра про нього зранку...
Буває там таке - і їжаки, і зайці, не кажучи вже про птахів... Але з їжаком не побачилася, для лелеки , може, ще зарано... Тільки зозулю чула, та соловейко прилітав. Але серед дня не став співати своїх пісень, трошки просвистів та й взявся до роботи - з яблуневого цвіту щось визбирати, що після чоловікового оприскування залишилося...
А тепер попререду - робочий тиждень, то ж настрій не такий добрий. Отже я хочу сказати, що віршик Ваш теж дуже й дуже вдалий, але тут в мене вжє є трошки до чого присікатися: Мені здається, що рядок
"До ставочка, де вербички"
може помилково сприйматися на слух, як "до ставочка, ДО вербички..." - така вже особливість сприйняття, що ми радше тиражуємо, ніж сприймаємо нове...
Але що запропонувати натомість? Може " До ставочка - там вербички...."
Але теж щось не дуже подобається...
А може це в мене з втоми і небажання повертатися до міського життя? - "В селі моє серце..." :)
З повагою, Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.045489072799683 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати