Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Дожити би до туєї осені...

(Рецензія на твір: Опеньки, автор: Нема)

Я ось не знаю, чи радітиму тим грибочкам під їхньою зачіскою, чи ні.
Може, радітиму порожній пляшці - тій, що була чиєюсь, коли була з напоєм, а стала моєю. І я її здам до пунхту прийому воринної сировини. Картон, в якому хтось припер плазмову панель, та викинув, також вважатиму своєю здобиччю. Я ж сильний і верткий. Я і на ньому копійчину зароблю. Я вже не кажу про пластикові пляшки. Дешеві - не як в Європі, навіть коли порожні, а все ж прибуток. А металобрухт... Ще існують копалини. Здаватиму і його.
Життя ж таке цікаве останнього часу. Слава богу, що кредитів не брав, живучи на свої кредити, які по крапельці здоров'я навіки повертаю божку цьому золотому, якому служим, державу годуючи.
Дожити б до осені - може, і радітиму тим грибочкам, бо їх і готувати особливо не треба. Миєш, кип'ятиш, запарюєш-настоюєш, заливаєш, оходжуєш-чекаєш. А зростають і такі, що і термічної обробки не потребують. Горіхи ще на деревах ростуть. Збиратиму-їстиму.
Перший сніг, а там - і зима.
А я про неї поки що не пишу, бо якось передчасно. Не сезон.
Отаке о, шановний Костянтине.
Красиві метафори, яскрава фантазія. Гарний твір.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.035276889801025 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати