Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Найкращі твори - попереду

(Рецензія на твір: ..., автор: Noelle Daath)

Сказати, що я стовідсотково в захваті від прочитаного, яне можу. Ті ж самі шевченківські форми. Часи ж бо зараз інші.
Та все ж твір привернув мою увагу, бо я згадав одну з мов, в якій телята – це «що», а люди – це «хто». Я вже про ту мову поки що не згадуватиму, бо мені зараз не до неї. Розібратися б якось у двох інших.
Дякую за згадку.
Про Раві Шанкара також приємно було довідатись. Не чув. Про ситару чув, на бандурі у тоненькій її частині школярем випускних класів щось-бітловське награвав, як на чотириструнній басовій гітарі. Бандура була дитяча, але з кілками, струнами, строїлась згідно звукоряду, і головне – грала навіть і рокові композиції чи партії бас-гітари у шкільному анасамблі. Я колись про нього писав. Він завася (звісно, жартома, «Горє от ума». Уявіть собі. Грала, як, мабуть, грає і будь яка з сучасних, справжніх, в залежності від бажання майстра та з потрібною кількістю струн (десь біля шести десятків). Тоді виконувались у переважній більшості класичні естрадні твори (речі «вєщі», як всі казали) – з «Піснярів», наприклад. До чого ж самобутні пісні...
Нам здавалось, що нам все гарно вдається. А чому? Вдавалось. Публіка танцювала або захоплено слухала. Нам і зараз здається, що все вдавалось – і вдало. «Александрину» - і ту тягнули своїми ламкими голосами.
«Цяпєр прішла зіма, Алєксандр-и-на, шукаю я – няма.»
Дякую за твір, шановна пані Ноелло.
Гарна згадка. Непоганий і натяк.
Ваш читач Олесь.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.025937080383301 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати