Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2660
Творів: 49640
Рецензій: 94150

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Зими не буде!

(Рецензія на твір: Жнива, автор: Татчин )

© .............................., 06-09-2006
Сергію, розслаб куточки рота, розправ плечі, випростай спину, зволож губи. Дихай повільно та глибоко. Ти почуваєш себе краще. Ти можеш повністю розслабитися, адже впораєшся з напруженням в будь-який момент, як тільки побажаєш того. Життя надто коротке, щоб втрачати власну силу та внутрішні ресурси на різні хвилювання. Ти маєш достатньо енергії, життєвої сили, щоб здолати всі проблеми, а я докладу максимум зусиль, аби у тебе всьо було добре...

Зланіч обережно накриває товариша ковдрою, прикладає руку до його чола. Сергій дихає рівно, в його снах переважають брунатно-золоті кольори, він відчуває себе сміливим левенятком у безмежній теплій Африці. Зланіч допиває сливове вино, вимикає сіді, з якого весь той час монотонно виспівував Леонід Фьодоров.
Йде до дверей.

Андрійку, любий мій, Тетянку убив "підступний" LD ще в минулій серії. Так що процедуру знизування плечима тобі доведеться виконувати ретельніше і з подвійною швидкістю ;)))
Я вболіватиму за вас, красиві мої!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

© анонім, 08-09-2006

Таня і Зланіч знизують плечима. Чутно ревіння та стогін божевільного експропріатора L.D. над залишками Татчиного вбрання та рипіння засмальцьованих порнографічних плівок. Зланіч зі скепсисом спостерігає ті недолугі намагання L.D. взяти жильотку штурмом, після чого ще раз задає детективне питання:
"Хто має припасти до жильотки Татчина?"

АЗ

© анонім, 08-09-2006

Бач Сергію, я на інших фільмах виховувалась :)))))) І я не печалюсь, бо вже чути перші нотки OldWomanSummerParty. Пиши текст до мелодійки, яка набирає обертів і літає на павутинках вулицями міст! Ми (ті, хто чекає) - підспіваєм.
Ваша Donna Anna :)))

© анонім, 08-09-2006

А до речі - OldWomanSummerParty - непогана назва для слідуючої графоманської штуковини! Пішов писати.

© анонім, 08-09-2006

О, Donna Anna! Donna Anna...
Так ось про що ти думаєш при ja-ja.
Взагалі-то тема відсилала до блокбастеру "батальйони просять вогню", на сцену, у котрій гине молодий Скляр.
Не печалься, Anno. Скоро вже, скоро воно - оте OldWomanSummerParty.
Чекаєш на нього не тільки ти. Я особисто знаю кількох.
Т.

© анонім, 08-09-2006

Хромова: упс. це я була. Точніше ми з дідом морозом.

© анонім, 08-09-2006

(Визираючи з-за портьєри) А мона мені? До жильотки? Дуже треба! Септембер-паті накрив з головою! З профсоюзу грачів на органі у снах вигнали, доріжку небесну переповзти не дали, самі нє мєсниє, живемо із хворим дідом морозом на вокзалі. Ше й печаль охопила. Бо дід мороз каже, що Ja, Ja.. - шум від виробництва дешевих підробок під низькоякісне німецьке порно. Це, каже, проекція підсвідомості населення Юпітера. Бідний від правди зовсім шибонувся, уві сні кричить "іх бін фантастіш убенгрубер", розлякує місцевих бомжів. Це, знаєте, підточує... Коли вже бабине літо?

© анонім, 08-09-2006

До кімнати вбігає розлючений LD, вимахуючи револьвером: "Всім лежати, су....! ЩО, вирішили привласнити жильотку?! Дешевою саморекламою надумали займатися?!..." І "нескромно" вгризається зубами в оксамитові рубчики вельветової жильотки Сергія...

© анонім, 08-09-2006

Друга доба спільного з Тетянкою вивчення нюансів сценарія призвела до того, що замість пана Фройда у дівочій голівці Тані оселилася Блюма Вульфівна Зейгарнік, а у свідомості Зланіча почали вештатися рендомінізовані образи героїв другої світової.
Увага, а тепер питаннячко. Хто має припасти до жильотки Татчина?

АЗ

© анонім, 08-09-2006

Стоп!!!!!!!!!!!!!!! Андрійку, ти все наплутав!!!!!!!!!!!!!
Це ж я повинна була припасти до вельветової жильотки!!!!
Так же в сценарії записано:)))))

© анонім, 07-09-2006

Вона - розчулено припала до вельветової жильотки.
"А що би на все це сказав дідусь Фройд?????? - чомусь ворухнулось у її голівці";))))

© анонім, 07-09-2006

Абсолютно неромантичний Зланіч запопадливо припадає до вєльвєтової жєлєткі. Тихо рюмсає.

АЗ

© анонім, 07-09-2006

Серветки - то не романтично. єсть вельветова жильотка. припадайте.

© анонім, 07-09-2006

До кімнати входить Зланіч із новою пляшечкою слив*янки. Він гилить матюччя через суцільний хаос коментарів, наганяє з хати Сук, які видули вино, чемно вітається із дівчатами і мимоволі червоніє від запрошення до Львова. Певно йому приємно. Ще приємніше Зланічу від відчуття присутності Бога десь в теплих надрах його ж таки потойбіччя. Зланіч лягає поруч із Сергієм. Хлопаки миють ноги в молоці зоряної стелі...
Завіса.

АЗ

© анонім, 07-09-2006

ні, мої любі, мабуть що не буде мене. Якщо ви запитуєте у мене (тієї, що вимальовує запитаннячка). Жалкую неймовірно. Хотілось дуже вас усіх побачити, взяти участь у неймовірно цікавій для мене акції. Одначе обставини іноді виявляються сильнішими за наші бажання:((((
Ну все. Рлзчулили мене до сліз. У когось серветки, аби втерти сльози, присутні?????????????????????????

© анонім, 07-09-2006

Сергій не мовчить, тим більше вперто, а сам собі пише відгуки. а ще впав з ліжка. лежить і дивиться в зоряну стелю. жалкує, що кінчилось вино.

© анонім, 07-09-2006

то ви будете?

© анонім, 07-09-2006

навіть не зручно трохи....
Шановна редакція, ви мене запросили:)) Ну... я бачила своє ім"я в переліку запрошених (щиро дякую). Одначе, оці двоє, мої улюблені, я їх просто обожнюю:)))
Сергій вперто мовчить. А Андрій так і не здогадався, хто йому запитаннячка вимальовує;))))))))))

© анонім, 07-09-2006

всіх беру - а хто ви?:))

© анонім, 07-09-2006

Ну от.... А мене що, ж не берете??????

© анонім, 07-09-2006

нервуюсь, бігаю по кімнаті в відчуваю страшне бажання почати складати новий альманах і все це перетягнути туди...щоб зафіксувати типу для нащадків...хоча навіщо його фіксувати....
патаму и нет его......
зланіча щиро запрошую на презентацію до львова. бо татчина вже запросила. цікаво вас усіхпобачити наживо.
редакція

© анонім, 07-09-2006

А де тьотки????

© анонім, 07-09-2006

А дверей кілька. І на всіх надпис: „не турбувати, тільки для своїх”. Зланіч, не вагаючись, штовхає середні. За ними – колюче зоряне безмежжя, яке від порогу починається каламутним Чумацьким Шляхом. Обіч цієї культової дороги розкинулись низенькі гіллясті сливи, вино з яких і цмулив нещодавно Великий Рятувальник. Блідий молочний туман загортає у вату перші непевні кроки. Здалеку – такого далеку, й не уявити! – обіцянкою неможливого!!! – долітає перший брунатний промінчик. Голками по склі схлипують ріденькі янгольські скрипки. На окраїні Галактики зітхає орган. Спалахує зірниця. Андрійко непевно чимчикує на звуки, підбадьорюючи себе зоряним речитативом.
Десь далеко – на сьомому небі,
Де прозорі Господні комори
Переповнені зоряним пилом,
Що достиг у торішні жнива,
Де заможні небесні садиби...
Орган на окраїні глибоко зітхає ще і ще раз. Зланіч ненароком збивається з ритму і прилаштовує кроки до биття власного щирого серця.
...Де заможні небесні садиби,
Вздовж цієї моєї дороги,
Криті бляхою щирого срібла,
І належать небесній братві...
Андрій крокує прискорено і бадьоро. І, покоряючись власній незлобливій природі, не перестає творити абстрактне добро: покласти рябеньке яєчко у гніздо, прибрати з дороги зоряного слимачка, випрямити охлялу билинку на узбіччі.
...Де на самій коштовній планеті,
У своєму пустому маєтку,
Із Собою Самим наодинці,
Засідає старенький Господь...
Зітхання органу зливаються в один мажорний хорал. Різнокольорова заграва звуків чітко окреслює коло для обраних. Вже можна розібрати чийсь добрий старечий голос.
Зланіч чимдуж кидається вперед:
Боже, це ти?
Ja… ледь чутно з зоряного далеку.
О, Боже... Сергію, це Він!!! Боже, це Ти!?це Ти!!?
Ja, Ja... чутно вже твердіше.
Ja, Ja...
Сергію!.. це Він...
Зланіч, як в сповільненій зйомці, розкинувши руки пливе на світло, на ріднесечкий голос. Зоряний пил огортає його тендітну прозору постать. Крок – ще крок... Ще! І в ту мить, коли він майже торкається сонячного кола, гостра, як промінь, янгольська стріла пронизує на сістолі його щире серце. Світ спалахує міріадами зірок і обертається навколо розумної голови. Робиться дурно від цих клятих вогників. Андрійко точиться і падає навзнак.
А внизу Татчин падає з ліжка.
Де Фьодоров???
Хто видув вино, суки!!!

© анонім, 06-09-2006

А далі????
Що за звичка зупинятись на кульмінаційному моменті;)))))

© анонім, 06-09-2006

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.93204092979431 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …