Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51558
Рецензій: 96010

Наша кнопка

Код:



Рецензії

АХТУНГ! Збоченець!

(Рецензія на твір: // Щука // (Цикл: "Весела абетка"), автор: Іван Лузан)

© Сталева Кицька Panzervaffe, 24-04-2009
Як поганого розвідника видає стукотіння ложечки по чашці, як кінченого алкаша видає професійний тремор, як коксосмонавта видає посада мера столиці, так Івана-ібн-Лузана видає тяжіння до збочень.
Важке обвинувачення, але, на жаль, не безпідставне. Будучи вихованим на своєму районі, де і зародилася у нашого мучителя словесності непереборна пристрасть до творчості, Ібн-Лузан став, так би мовити, дзеркалом закамуфльованої хиті. Кривим дзеркалом, але що поробиш? Така сумна реальність. Чому закамуфльованої? – запитаєте ви. А тому, що свою схильність до збочень він прикриває, як фіговим листиком, придурковатими віршиками про тваринок-пташок. Хоча насправді все не так.
Подивимось на сюжет самозізнання Ібн-Лузана пильніше. На районах, як відомо, є свої компанії, де всі дають один одному клички. Так от Щука – це не риба, як міг подумати наївний і довірливий читач. Це – дівчина по кличці Щука. Як це інколи буває, в компанії трапилося непорозуміння (може, нещасна жертва недостатньо палко сприймала лузановську творчість), наслідком якого стала спроба цю Щуку згвалтувати. Але вона виявилась “вертлява, кусюча”, за що наш поки що некастрований джентльмен назвав її “сукою”.
Другий акт цієї трагедії, що привів до кривавого кінця (в іншому сенсі) розпочався, коли майбутній Чикатіло вирішив примусити Щуку “взяти за щоку”, що в перекладі на загальнодоступну мову означає оральний секс. За його словами, вона це полюбляла робити. Але ж, шановні, одна справа, коли все за згодою, і зовсім інша – коли якийсь там... Врешті, і це було б нічого, якби все сталося б природно. Але! Бідній дівчині запропонували зовсім не те! Скоріше всього, у Вані “не встало”, і він від люті зусунув їй за щоку ... гачок.
Ну, а потім відступати було вже пізно. І це – третій акт, тобто кривава бойня, яку можна назвати коротко і жорстко “Убив і з’їв”. Не просто убив, а зварив. І холоднокровно посьорбав супчик... Таааак, доктор Лектар-каннібал міг тільки позаздрити скромному хлопчику з бандурою...
І скільки ж цинізму треба мати, щоб опісля всього знову назвати цю нещасну підлюкою! Мабуть, відрижка була довгою...
Таким чином, ми всі стали свідками цинічного збоченого вбивства на сексуальному ґрунті. Висновок єдиний: кастрація (віртуальна).
Dixi
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.038431882858276 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати