Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Плакала калина

(Рецензія на твір: Наш рай, автор: Василь Шляхтич)

Я дивуюсь, пане Василю, - і не дивуюсь, як тільки згадаю, як мене самого тягнуло додому – у ту СРСР кінця восьмидесятих років. Я ж гарно знав, що в магазинах максимум п’ять сортів ковбас, якими тільки горілку заїдати, щоб одгонило потім не сивушними маслами чи спиртами-етанолами, а несвіжим м’ясом. Принаймні, таким тягнуло від переважної більшості їдоків тієї щасливої доби розвинутого соціалізму, крім партократів. У тих були розподільники, як і в деякого прошарку інших осіб, яким калорійне харчування було чи потрібним, чи знаковим. Гречку я бачив тільки три роки, поки нас, вояків законспірованого типу, підгодовувала світова спільнота через місії ООН і якісь інші – одну чи дві. А все одно мене тягнуло до Києва, в якому народився і виріс, попри те, що і одягнути нема було і чого з пристойних костюмів. Фабрики шили таке, що жахаюсь від згадок. Чеське було куди кращим. Вже не кажучи за німецьке обох половин секторів відповідальності – західного та східного. Ото і не дуже я дивуюсь, читаючи Ваші вірші.
Бо тягнуло і мене, хоча я гарно знав, що тієї свободи, яку мав, бачитиму тепер у ранішніх снах, які забуваються легше, ніж нічні. Організм в той час доби вже перетравив вчорашню їжу, і серцю легко ганяти по жилах-аортах свіжу, збагачену киснем кров. Ото і сняться гарні сни. А відкриваєш очі – і що бачиш? Квартиру хрущовського типу.
Я бачив колись Ваше фото. На якомусь літературному сайті. Ви, якийсь стіл, а на задньому плані – велика плазмова панель. А це було роки два тому. То чим Вам так погано там, де Ви живете?
Чи недопалків скрізь не бачили?
Чи жувальної гумки, від кількості якої обліплений нею ліфт коли-небудь обірве троси?
Чи сучасної молоді на Хрещатику, яку без пляшки пива чи іншого слабоалкогольного напою неможливо зустріти? Уявити вже навіть неможливо.
Мабуть, сняться вам рожеві ранішні сни – легкі, як пір’ячко чи якийсь азот.
Тугою просякнуті Ваші вірші. Про що б в них би не йшлось – а воно тужне-тужне.
Співчуваю.
Ото і не натякаю на деякі вузенькі моменти Вашого вірша.
Любите Ви батьківщину отців. Мову вивчили. Не забуваєте.
Браво.
Гарного Вам настрою, пане Василю. Нових віршів – також. Читаються.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.030514001846313 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати