Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Давайте жити дружно :)

(Рецензія на твір: Пропозиція, автор: onore_de_balzam)

Мені хочеться плакати. Та я усміхаюсь. Усміхаюсь і збираю свої пурпурові мрії у великий букет і дарую мамі. Мама дивиться на мене і ковтає сльози ті, котрі стримала я. Любий мій, мій дорогий щоденнику, я так по-дитячому мрію про світ Любові. Хочу дихати нею, їсти і пити її і ділити цю насолоду з усіма. Знаєш, я не дивлюсь телевізор, не слухаю радіо, надто новини. Чому? Бо не хочу чути розгулу і знати не хочу, хочу інакше… Хочу до Нього. Хочу кинутись у Його обійми і почути стукіт серця. А далі розумію - я Його серце, а Він – мої обійми. Так і живемо – мріємо, надіємось, віримо, любимо. Все у нас буде добре. Він так сказав і я Йому вірю. Ще трішки треба витерпіти, вірніше не терпіти а малювати себе з середини Людяною Людиною. Ось ніжки, ось ручки… вийшла дитинка. Діти найщиріші створіння.
Зрозумій себе, цим самим зміниш себе і світ навколо стане інакшим через твій погляд чистого, наївного сумління.
Мені кожного дня кажуть, що нема справедливості, що нема доброти у людях тільки злість, жадоба та нажива… Ну невже у кожному з нас не залишилось хоч крихти ласки та порозуміння? Є! Певно, що є, бо я вірю в людей і вірю в силу Любові.
Сумління – рецепт нашого щастя.
Певно ти втомився, мій любий щоденнику.

Цьомкнула його в щічку, поклала поруч на подушку, прикрила ковдрою і заснула…

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042771100997925 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати