Саме так., а ще - визріле, достигле. Поки не осягнеш багато чого у цій штуці,
яка зветься життя - так не напишеш. І при цій скупості слів - неперевершена
образність: проста і ясна, тобто правдива, а звідси - сильна. Саме вона й
наголошує на обіцянці спасіння. Ні слова - лишнього, ні єдиного - не замінити.
Хоча, після першого рядка замість "білістю" захотілося "блідістю", але при
прочитанні - все встало на місце: саме "білістю". Це - як вигоріла на сонці
сорочка, яка колись була захисного кольору, колись - коли було що захищати( чи
так здавалось?) А чи не з самим собою велася ця битва? Бо ж світ навколо - це і є
ти сам. А цей погляд - сьогоднішній - на порядок вищий, якщо не єдино вірний. І
ще: при тому, що "обіцянка зазоріє" - захотілося мені в небесних озерах
не червоної риби, а червленої. Але це - тільки моє, так що вибачайте за
втручання.
З повагою і подякою, Т.
|
