Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

І за кожним прізвищем стоїть людина

(Рецензія на твір: Українське прізвище, автор: Микола Цибенко)

...Скільки ж захоплюючих історій приховано за отими переліками - слухати б не наслухатися, читати не начитатися. Чомусь для мене справжні історії з життя цікавіші за найкрутіші горори, за найнеймовірнішу фантастику. Та чи й треба дивуватися тому, що Життя має багатшу за нашу фантазію, й більшу за нашу мудрість...
Але це так, ліричний відступ - не знаю, чи до теми.
А згадалися мені віддалені вже роки, пустеля від краю і до краю, тільки десь на обрії, якщо дивитися з верхніх поверхів будинків, що сиротливою курпою височать серед цього місячного пейзажу, видно лилувату смугу - то плоскоггір я на тому березі Нилу. А в будинках радянські спеціалісти, що працюють на будівництві алюмінієвого заводу, і серед їхнього, не дуже веселого товариства, купка перекладачів. Це переважно студенти-старшокурсникі - бо їм можна платити менше, а Радянська держава свого ніде не упустить. Майже всі вони - з України.
Тягнібіда - ось прізвище, яке спонукало згадати давноминуле. Хлопець, що його можна було б показувати у антропологічному музеї, як еталон украінця. З високим, крутим чолом, волоокий, з молодими шовковими, але вже стовідсотково козацькими вусами, з вдачею наче спокійною, але сповненою гумору, що дає себе взнаки при будь-якій ситуації.
Запам ятався він і тим, як ми святкували народження його дитини. Термометр зашкалювало навіть вночі. Але це не завадило нам задати перцю сусідам, і радянським, і арабським. Щохвилини становлячись під відносно прохолодний душ - бо вода йшла з баків, що за день розпеклися на сонці, - ми танцювали до світанку. Ім я дитині було узгоджено з жінкою, що залишилися вдома, заздалегідь - ну, звичайно ж, Богдан! А оскількі УЗІ тоді ще не практикувалося, народження дівчинки стало несподіванкою. Але жінка не стала порушувати домовленості, й назвала доньку Богданою...
А ще один хлопець, теж з Горлівського інституту іноземних мов, мав прізвище Майба. Це був геть інший, але теж стовідсотково український тип. Мандрівний дяк - ось що б пасувало йому в житті. Філософ не за освітою, а за способом мислення, він під час наших частеньких посиденьок, випивав чарку за чаркою місцевого пійла, ясно ж з назвою "Нефертіті", не закусуючи, і тільки все більш розгалуженими і яскравішими ставали його теорії. А вже далеко за північ вставав з-за столу, і всі знали , що він зараз скаже: - А от чи не забабашити собі зараз яєшню? - І бабашив...
Ось і думаю, вони ж гуманітарії, люди від літератури, та ще й української, не дуже далекі. Може, прочитають... Згадають...
Де ви, хлопці, з такими незвичайними звичайними українськими прізвищами? Як склалося ваше незвичайне звичайне українське життя...

З вдячністю панові Миколі за надцікаву тему, Галина М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.042643070220947 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати