Із задоволенням читаю Хроніки. Як завжди - цікаво, не розчаровуєте, пане Максиме. Найсильніший епізод - діалог із екскурсоводом. Усміхнули ігуани, що випрошують шматочки фруктів, заганячи дамочок на столи :). Цей розділ, нмд, хоч і не такий динамічний, як попередній, проте глибший. Однак, зауважу, що вади, притаманні попереднім розділам лишилися - подекуди спотикаєшся об слова сумнівної українськості, ті ж самі злощасні бруки.
Загалом, трохи прикро, що ця сага закінчується.
Кам.Ю |
