Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2630
Творів: 48080
Рецензій: 92825

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Tattoo

(Рецензія на твір: Тату, автор: Олесь)

© Tatchyn, 07-01-2009
ви мене лякаєте, Олесю!
якщо колись ненароком образив, беру всі слова назад: і минулі, й майбутні :))) я ж не знав...ікає й задкує...:)
уявляються мені японські фільми про якудзу: там серйозні такі дядьки - всі в малюнках, місця живого немає...
до "наших" малюнків назва /тату/ не катить. тату - це типу попса. має бути щось на кшталт колива - від слова колоти:) пропоную вірш перейменувати на "коливо".

Це принциповий товариш.
Гарно Ви пишете натяками, шановний Андрію :)
Я маю на увазі про благодатний вірш.
Я його трішки підправив. Тоді, коли розміщував, поспішав, зараз - трішки менше. Треба рухатись далі. Тем у сучасному житті - море.
Тому не поспішаю займатись перекладами, і на той момент, коли я до них звернусь, я чи остаточно розучусь (чи так і не навчусь) створювати щось серйозне, чи буду готовий саме до них, набувши поетичного досвіду. О.
Всього Вам найкращого у творчості. І взагалі.

© Олесь, 11-01-2009

"Всем анонимам просьба легализоваться в Новом году, а пишу на русском языке, чтобы мы с вами его не забыли."

ага, підсобили ви. цей пост якраз і посприяє цьому. і сайт відповідний, і вірш благодатний(я вірно зрозумів спосіб обрання місця для подібних слів?). словом, розумний відгук, слів нема. бгггг. треба писати, бо всі російську позабували. жах!!

© Андрій Деревенко, 09-01-2009

Всем анонимам просьба легализоваться в Новом году, а пишу на русском языке, чтобы мы с вами его не забыли.

© анонім (213.160.137.—), 09-01-2009

То не знав би і досі...
Д.С.і.

© анонім (212.80.51.—), 08-01-2009

ООООООООО................ тепер я себе зрозумів - ось чому я з братами-дідуганами набиралися до чортиків. :)))

© анонім (94.248.115.—), 08-01-2009

А я листи дівчатам писав.
Ні - не від себе. Я був нецілованим хлопчиком того віку, коли важко втриматись від цієї вправи.
А писав листи і дембелям, і кому завгодно на потрібні теми.
Уявіть собі. Сидить біля мене армійський колега, ледве не плачучи, і оповідає, як я мушу написати про його відчуття. А я що? Ледве втримуючись від сміху, пишу. Відсилаємо. Проходить якась декада. Приходить відповідь. Дівчина вже чекає цього п/страждальця. Як - то вже їй відомо, а з нього - могорич, якщо він мені більше ніж колега, або дяка, якщо "дід". Знати-не знав, що то воно за "дідівщина". І не тільки тому, що листи писав і київських анекдотів багато знав, а "сонечко" на турніку у шинелці хацй не крутив, але підйом переворотом - граючись. У чоботах, звісно. Вірші виключно у "Бойовий листок" про п'яниць. І була наснага - бо сам не вживав. Та і не кортілось. Страждав по дівчині одній - які там думки про горілку чи вино могли бути?

© Олесь, 08-01-2009

Не жалко? Та в мене за чотири роки лікті усі покусані. Там ТАКІІІІІІІІІ хвотки були! - обливається слізьми - ТАКІ хвотки - півжиття.
А там я не написав ані рядочка. Не розумію, як це у інших виходить. По духанці, зрозуміло, часу не було і в носі подлубатися не те, що мріяти і писати, а під дємбєль треба було стежити, щоб діти не длубалися в носі і нічого не писали :))) чи :((((

© анонім (94.248.115.—), 08-01-2009

тю-ю! а я думав що це та солодка пора, коли молодьож шуршить, а вельмишановні старослужащі спочивають і займаються високим - типу, римуть якусь нетлєнку:) це ж класика дємбєльського стіхотворства - коли ти ще в казармі, а духом вже там - вище зірок!
пе_ес: а що, дємбельський не жалко? уявляєш - пройде так рочків зо 20, то ж такий кайф буде!!! поправляється - був би....

© анонім (89.178.218.—), 08-01-2009

виглядаючи звідти - нє, дємбєльский альбом на радостях, забутий в казармі :)) на збирання додому дали час лише до ранку :) Треба було підшитися, навести марафет на формі, зрештою, поспати на залізній сіті коєчки без матрацу - без традицій нікуди - витягуючи макітру трохи далі з-під столу - а шо схоже на те? Це графоманилося через два місяці після дембеля, після якогось дурного сну-спогаду :)

© анонім (94.248.115.—), 08-01-2009

заглядаючи під ст ільчика, це з дємбєльського альбому?
К.

© анонім (89.178.218.—), 08-01-2009

Справжній цвях :)))

© Олесь, 08-01-2009

Я маю такого дієтолога, якого вожу манівцями вже не перший рік, акуратно запам'ятовуючи всі приписи. Бо жити неможливо за суворими рецептами та призначеннями - мабуть, так само, як і віршувати виключно новими римами і технічно бездоганно-досконало. Пістно воно якось виходить. А непістне сприймається краще, ніж пістне. Це я вже натякаю на худлолжньо-поетичні деякі твори, які викликають інтерес у читачів.
Чого вам всім і бажаю у новому році, як і в попередніх.

© Олесь, 08-01-2009

Так, а теперечки, шановні колеги, гвоздь оффтопу. В студію.
Ту Олесь:
В мои обычные кошмары
вплелись видения тех дней
когда под струнный плач гитары
мы проклинали дембелей

Несносным летом того года
стояла жуткая жара
и даже матушка природа
была к нам духам недобра

В то николаевское лето
во мне родился человек
я придушил в себе поэта
и гостя всех библиотек

Глотая пыль неубранного плаца
я руки в кровь изрезал об асфальт
так важно было – в сотый раз отжаться
так важно было вымучить свой альт

и всё что было детям не по силам
мы мужески сносили как урок
спустя два месяца все дружно забасили
держа АК с прицелом на курок

и было так как будто в преисподней
земля горела плавился металл
мы все давились хлебом прошлогодним
а кто был смел тот крохи собирал

вот вижу я на камбузе сидим мы
сержант орет шакалам наплевать
и мой товарищ голодом гонимый
стал крошками карманы набивать

Закончили обед звучит команда круто
мы встали все а он дурак сидит
и вот кляня обед пятиминутный
бежим километр сгоняя аппетит.

Подъём зарядки части построенья
мне этих утр ни скоро позабыть
сержантов злых гнетущее давленье
тоска по дому чувства может быть

я так узнал зигзаги и изгибы
судьбы в которой смысла не сыскать
и слыша вновь обычное спасибо
я вновь готов от счастья зарыдать

такая участь тех кто не сломился
а кто сломился жаль конечно жаль
я видел как он в судорогах бился
и взгляд пустой и муку и печаль

он был как все а кто из нас им не был
вскрывая вены лезвием ножа
плечом к плечу сошлись земля и небо
круша миры смиряя нас круша.

бугога :)) Хто не сміється, той не в тємє :)) Сміятися, всім сміятися. Є з чого - сам афтар ужо пацтулам.

Ту Дегустатор. - не мішай - погано буде і вірші а-ля "шо то я сьогодні наклюкалася"
Хоча.... Толстой, здається: "Пьян да умён - два уменья в нём" :))

© анонім (94.248.115.—), 08-01-2009

знову ту- Макс:
жалість сама по собі, і жалість по-братскі, типу, як колєга колєгу (хто був - той знає) - то є дві абсолютно протилежні речі (сам рухається на кшталт маятника, про всяк випадок, щоб не попали... при цьому похрускує й розігрівається). втім (трохи роздумує), забираю назад необачну обіцянку "написати йому в майбутньому якогось теплого-теплого комента...ну чи рецку..." - видно що суворий адресат не нуждається:)...і вже зовсім знущаючись, наливає собі абсолютно молоде Chardonnay Semillon 2008 року, цього разу відHardys... при цьому уявляє розчинну каву й морщиться - тільки зерна, Максе, тільки зерна.... або чай. хороший чай - то така тема!!! (підморгує до екрану)
ту_Олесь:
не все розливають в Києві. щось і у Вінниці :) чи в Бердичеві.
Олесю, в тебе є дієтолог!!! (вдає що тяжко заздрить:)

© анонім (89.178.218.—), 08-01-2009

Я оце також на Шардоне-Байлійси та Озборни перехожу-перехожу - та ніяк не перейду. Лікар, який лікував практично фізично здорову людину (мене, як не дивно) з фурункулом (якого вже два тижні як немає) під носом, категорично заборонив вживати пиво, як і дієтолог, який сказав, що пиво є рекордсменом по вмісту трупної отрути (звісно, після самих трупів), зате дозволив вино та горілку. Як же воно це все одне і те ж набридло? Ото тільки і лишаються оті Шардоне і пити... У Парижі 7 євро - і пляшка твоя. А у Києві - криза. І вина хоч залийся. Розливають десь у Києві. Таке ж саме "Шардоне". Хіба що здержавною українською акцизною маркою.
А вино взагалі - така дрібниця. Банка соку, склянка цукру, жменька дріжджів - та і хай собі на сонці грає-виграває. Три тижні - і маєш будь-яке вино в залежності від назви соку.
Будьмо.
Наливаю "Osborne Cherry" з самої Іспанії.
Що б пилось, якби не ці вихідні? Хіба що чай пооодинці.

© Олесь, 08-01-2009

Макс, зараз спеціально для вічноюнного діда Олеся поставить кімнату догори-дригом аби знайти ще один графоманський опус про Миколаїв. Сливе усе графоманство російською мовою було знищено, але постмиколаївський опус зявився уже після селфекзекуції, тому ми зі своїм рудим котярою (Пішов вон звідси - ти кави не п`єш, тож не сунь туди свого писка, і взагалі злізь зі столу, гадьониш) спробуємо відшукати. Отаке о.

© анонім (94.248.115.—), 08-01-2009

Дуже, дуже сильно може заїхати баночкою по макітрі за жалість до себе, тому просто зціплює зуби і цідить крізь них вичахлу каву. Мало того, дочитавши до шардоне, скрегоче тими ж зубами з думкою - "живуть же декотрі поети, не дивно, що з-під пера їх виходять шедеври". З розчинною кавою далеко не уїдеш. :)))

© анонім (94.248.115.—), 08-01-2009

А я ото думав-гадав, чом це Макс, що так лірично-мелодраматично віршує, буває таким сердитим? Ні - щоб на зріст подивитись і збагнути, що це так могло вплинути на нестійку юнацьку психіку, що вона набула характер весняно-мінливого моря. Он воно що... Я про морські оті ритуали не чув. Коли вже, Максе, напишеш що-небудь? Бо я читав-читав оте про ХМУ РП, а воно якесь піонерсько-таборне.
Буду радий бачити - хоч прозою, хоч - у віршах. Тобі ж вдасться.
Щиро Олесь.
Привіт творчій громаді.

© Олесь, 08-01-2009

дуже-дуже тяжко жаліє Макса, дає собі слово написати йому в майбутньому якогось теплого-теплого комента...ну чи рецку...
потім жаліє аутора віршу. а заодно жаліє геть всіх - безпричинно... тоєсть, безпредметно... наостанок жаліє навіть себе. три рази.
нажалівшись, веселішає і наливає собі смачного (в даному випадкові це Chardonnay 2006року від Luis/а Felipe/а Edwards/а) - свята тривають (перманентно, бо не кінчаються ніколи)
К.

© анонім (89.178.218.—), 08-01-2009

правильний.... до третьої ночі спільно з дідами "взльот-посадкі" влаштовував.... "Рррррротааааааааааа, падйом!" "Синкі, у вас єсть адна мінута адєца, натянуть бєрци, взять матрац, падушку, тумбачку, баночку (табуретка) тапочкі і всю астальную хрєнь с кубріка..... Ррррротаааааааа, на центральнай палубєєєєєєє, станавісь. Ацтавіть.... Курсан Пупкін, кто разрєшал аткривать пасть? Ррррррроооотааааааааа, атбой!" І так до третьої ночі.
Ну, правильний, коротше. :)

© анонім (94.248.115.—), 08-01-2009

ту_Макс.
правильний старшина був.
а я, до речі, коли був у свого дружбана ув Твері, то чув цю весч живцем - так би мовити із вуст самого (вже нині покійного) аутора (в одному приватному клюбі:) отакоє-от...
ну, і ще з добрий десяток речей.

най жиє оффффффффффтоп!
та - ту, а той - того: це коротка ремарка про дуети Тату і Чай_удвох.
К.

© анонім (89.178.218.—), 08-01-2009

Нє, - повертається назад, щоб заглади провину за оффтоп і тим самим його продовжити. Чому він виник? Справа в тому, що історія замовчує, як улітку 2004 року в миколаєвському пеклі тоді ще нетатуйований "душара" Макс Непорада, чуючи з "каптьорки" старшини роти слова пісні "денег в конверте не шли - суки всё вынут", не зміг стримати сліз.
Тепер усе. Зі святами вас і Вас. Хай живе ВМФ.

© анонім (94.248.115.—), 08-01-2009

Автор і досі не вміє вірно реагувати на дописи.
Йому весь час здається, що в них написано саме те, що він бачить, а не те, що йому в них пишуть.
У своїх відповідях на реци-відгуки він намагається не стільки відповісти, як про щось розказати - нерозкрите чи приховане або не всім відоме.
Ото такими довгими оффтопи і виходять.
Хай аффтар краще би подякував творчій громаді за те, що вона на такий сіренький твір увагу звернула.
Подякую я.
Дід Сашко ірпіньський.



© анонім (212.80.51.—), 08-01-2009

ОК, стуляю писка, схиляю чоло і реверансую.
Макс Непорада. (Бере зі столу горнятко чорної, аж гіркої кави, - "ну, за... та ту.... і за ... та й цю теж: та ту, та цю - яка різниця)

© анонім (94.248.115.—), 08-01-2009

а що, Олесю, цікавий оффтоп вимальовується :)
К.

© анонім (89.178.218.—), 08-01-2009

РаТАТУй, та й годі. Афтар нє в тєме. А рецензент "Кольщика" влучно згадав - у дописувача сльоза в оці забриніла. "Рядом чудотворний крест с іконамі", - співає він, змахуючи сльозу, і ставить рахунок 0:2 на користь рецензента.

Татуйований(від татуювання) саморобним чернильним приладом у Збройних Силах, про які афтар, котрий програє з рахунком 0:2, "наслишан нє по наслишкє".

© анонім (94.248.115.—), 08-01-2009

читайте уважно: мова зовсім не про те, що "сині" малюнки попса, а про те, що назва тату до них не катить: саме слово тату - попса:)
до них пасує наколки, але це російською, потрібно знайти українського відповідника...
кольщик, наколи мне купола,
рядом чудотворний крест с иконами....
автір же не співає: татуювальник, нататуй мені.... і так далі - за текстом:)

нетатуйований,
К.

© анонім (89.178.218.—), 08-01-2009

Не така вона вже і попса - оті всі тюремні малюнки, бо вони мають глибинний смисл.
Церква з однією дзвінницею-банею означає один екскурс у ті дивні місця, що так нагадують Радянську армію чи якесь ПТУ. А інші надписи... Ого... То ціла тема для шукачів, у яких немає грошів для багамів чи якихось там бермудських трикутників. Їдь собі до Вінниці чи до Житомира - і ось вони - ті квадратні трикутники. Отаке о.
Фраєром виглядає отой автор, якщо він там не відбував отой строк.
Або просто фантазером, що не є дивним явищем для творчої людини.
Такий собі посередній вірш. А які зараз пишуться? Хіба ж кращі?
Дід Сашко ірпіньський.

© анонім (212.80.51.—), 08-01-2009

"А на татуированном кровью снегу тает надпись "мы больше не волки"
Дійсно, "тату" занадто дівчаче, якщо не рожево-дівчаче. Не з тієї опери, ій-бо. (Дописувач досьорбує чифір і розтягує рукав футболки до ліктя аби автор вірша не вгледів звірину пащеку і не дременув до тайги)

© анонім (94.248.115.—), 07-01-2009

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.66431999206543 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …