Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Постсамотність

(Рецензія на твір: , автор: Кактусь)

Слід визнати, що це одна із найкращих Гаківських публікацій. Попередній вірш зіпсований одним, НМД, невдало вжитим епітетом до слова «зима». Пошуки нестандартності - інколи це як ходіння по тросу під куполом, невдалий крок відомо до чого призводить.
Нагадав про це, бо у вірші «Душе, повір» теж є подібного штибу слово «дурепа», але воно зі словами «рідна моя» надає віршу щирої близькості і цілком виправдане (згадаймо – як часто ми себе називаємо «дурнями» за невдалі дії).
В чому ж для мене цінність цього вірша? Це – філософське узагальнення ось у цих рядках:
Тільки усі ми до смерті самотні,
гірше –
якщо
після
неї.
Таке афористично-філософське узагальнення вражає – адже нас якнайбільше повинно хвилювати ота постсамотність, самотність після самотності, коли вже нічим не можна зарадити.
Закінчення вірша деякою мірою перекликається з останнім рядком вірша Д.Кітса “O SOLITUDE”, який ми недавно перекладали, але якщо відшукувати подібність, то з написаного обширу завжди можна знайти щось подібне.
Вітаю, пане Максе, з творчим досягненням!
Рекомендую. М.Цибенко

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027275085449219 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати