Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

вистояні враження

(Рецензія на твір: Останній Із Мужикан, автор: Татчин )

Привіт, Сергію. Прочитав твого вірша-поему на минулому тижні. Зараз, коли враження вистоялися – вилию дещо.
Загалом перша емоція по прочитанню – хочеться перечитати ще раз. Дещо – тому, що дуже сподобалось. Дещо – тому, що з першого разу не «в’їхав». І особливо – те, що сподобалось, попри те, що не «в’їхав».
Далі – нестерпно хочеться обговорити з кимось добре знайомим. Роздрукувати, засунути в зуби – «читай давай» - а потім запитати «ну як?» І не дай Бог тому комусь скривитися :)
Заспів пішов одразу. Особливо оцей момент «...загинає пальці, згадує скрипальку...» - яка річ! Аж бачу ті загнуті пальці на скрипковому грифі.
Далі наче синусоїда – від себе до світу і назад до себе. Строкатість картинки, перепади настрою. Поєднання «техно» і «nature». І якщо про вимикання світів у трансформаторній – люкс, то «форматується схід» на фоні догораючого багаття - чомусь не пішов. «Випало їм zero» - теж не пішло. Ще «небом, від вологи ВИЖАТИМ...» - судячи з усього, небо вичавили, як губку? Чи таки вижали, як ниву?
Ще далі – два уривки з географічними топонімами, що сприймаються як пісня. Осінь на Вінничині – це...це все! На Львівщині. між іншим. вона дуже схожа.
Про звіра на задніх лапах вже не буду – попередні рецензенти мене випередили.
На цьому заокруглююсь і дякую .

Спіймав себе на тому, що це, здається, перший мій відгук на вірші Татчина. То ж я і далі в боргу :)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.054781198501587 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати