Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Пам'ять не бачать фізично, але відчувають духовно....

(Рецензія на твір: Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх., автор: Петро Муравій)

Знаєте, отче Петре, скорбота це таке явище, яке людині завдає болю. А жива людина живе для Життя, та Щастя та Радості, а не для страждання.

А ті, що спочили воліли б знати, що їхні близькі щасливі, а не в скорботі за ними. Але це не означає, що їх забули, навпаки – їх пам’ятають живими(хто пам’ятає, а хто просто знає, що до нього тут жили люди). Я вважаю, що для пам’яті нема поминальних днів, є свідомість, яка несе в собі спогади, і вони є кожної миті, і вони не в споруді з каменю, чи ще чогось, а глибоко в душі, в серці, отче. Воно щемить і б’ється завжди і пам’яттю, і спогадами, і теперішнім життям.
Та й до того ви знаєте, що люди не помирають, а переходять у інший стан життя – для Бога всі Живі.
От чогось смерть сумління у свідомості(душі) не поминають навіть в поминальні дні.
Тому будь ласка, не звинувачуйте людей у тому, що вони мають хороший настрій….
Бо разом з тим вони ж бо пам’ятають те, що мають пам’ятати і несуть у душі протягом життя те, що мають. Як і ви, до речі, як я, чи будь хто інший.
Я розумію, що кожне наступне покоління має знати та поважати історію минулого. Має зберігати традиції, проносячи крізь віки культуру… Але чогось стало модно обговорювати минулі проблеми, шукати винних, чи невинних, оплакувати страшні події…. Тільки від цього легше не стає їм – усім тим, котрі своїм життям через те пройшли.
Звісно, ви скажете, що молитва за померлою людиною дає їй шанс на спасіння, так би мовити на щабель піднімає її душу з аду. Бо померший вже не може попросити пробачення за свої вчинки та покаятись.
Але для Бога всі Живі. Тому людина самою смертю отримує шанс на Вічне Життя, бо все, що стається, стається на краще.
Тож треба сприймати Життя таким, як воно є і розуміти, що пам’ять це не скорбота, а окремі миті життя і їх треба цінувати, а не оплакувати.
Тож одні проявляють пам’ять молитвою, одні – відкриттям меморіалу, одні - плачем та стражданням, а одні – думкою мовчазною та щирою, непоказною….
Бо треба не страждати, а будувати світле майбутнє, аби покоління після нас мали шанс на Радість та Щастя, а не на скорботу за нами.

З найкращими побажаннями, Світлана
та сподіванням на розуміння.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.02757716178894 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати