Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51565
Рецензій: 96014

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Та ото ж...

(Рецензія на твір: Так попастись..., автор: Юлія-Ванда Мусаковська)

© Той же дід (212.80.51.—), 21-11-2008
Мені видалось бути сьогодні свідком такого явища у нашому місцевому електронно-поетичному середовищі як резонанс. Автор і читач налаштувались «на одну хвилю», як кажуть не тільки радіоінженери, а і такі випадкові спостерігачі-резонатори як я.
Йшлось там і про суржик, і про мистецтво відсікання всього зайвого, після чого каменюка чи якийсь гіпс на каркасі стає твором. Показовий, як на мене, приклад творчого порозуміння.
Преамбулі кінець. Занадто розлога, хоча життєва. Бо таке було.
Сиджу і перечитую твір, безумовно вважаючи себе буквоїдом або просто нетворчим персоналом нашого середовища, а все одно намагаючись бути іншим – таким читачем, що
розуміє абсолютно все з написаного – і тропи у їхній номенклатурі, і приховану думку, і гумор, яким, безумовно (наскільки я відчуваю) володіє автор, наша пані Ванда.
Далі іде звичайнісінька математика. Склади-стопи-пісні-рядки-строфи. Якось все збігається, ото хіба що сполучник «в» перед порожньою пивною пляшчиною можна було б змінити на схожий, з голосного розряду. Та то дрібниці.
Моє засвоєння вірша йде далі – також.
Рими – вдалі, оригінальні. Я не бачив саме таких ще десь. Це я про першу строфу. Мій виступ-відозва чи рецензія відбувається у режимі реального часу.
З ким випити кави - мені не зовсім зрозуміло. Мені хотілося б сказати вже про цю каву, та не зараз. Скільки вже про неї було… Ще зустріну – то скажу.
Метафора мені сподобалась – бетонні очі під’їздів. Але я про них здогадався. Текст підказує трішки – та про інше, про оті пивні пляшки.
Рими гарні впродовж усього твору. Про них вже було. І асонанси є. Це гарно, поетично.
І я ото мешкаю на самому найкращому поверсі приватизованого хмарочосу радянської епохи – тому і гарно просякаю темою під’їздів, та і твори автора у переважній їх кількості для мене є цікавими знахідками, тому наступні строфи сприйняв по-сусідськи. А ще - розумію їх , автору по-доброму співчуваючи. І гумор відчуваючи – про оті труби, карми, про якісь строки, обумовлені свистом рака…
Тобто – розумію і автора, розумію…
Було в мене 12 соток, за якими треба було доглядати – але ж так не хотілось, бо мені було 22 – і нащо мені були потрібні ота полуниця, оті вишні? Оті дрова, вугілля? Снігові замети під самісінькі вікна, неторовані шляхи до туалету в кінці городу, які треба було торувати з лопатою з самого рання, якщо не вночі. А жило в тій хаті шестеро…
Виміняв – бо держава наполягла, на оті 49 квадратних метрів власної корисної площі, що вона мені дала. Наче держава чула оті мої нічні та ранішні прокльони до матері того бога, що сніг розкидає… З вишнями та полуницями було легше. Обтрусив перші – і на вишняк, зібрав дворазово другі – і на базар. Вторгував, купив цукор – і буде вино. З буряка тоді ще не гнав нічого. Зараз жену, бо на маю можливість.
Попри моє нерозуміння деяких моментів твір сподобався, шановна Вандо.
Преамбула виявилась зайвою. Або хто як її зрозуміє.
Творчих успіхів, пані Вандо.
Дід Сашко ірпіньський.
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.053734064102173 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати