Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Розминка була-таки?

(Рецензія на твір: ****, автор: Ельвіра)

Ото уявляв, як вони розминаються, оті авто з людьми, але достеменно вірно так і не уявив.
Цілих три значення має це хитре дієслово. Останнє – більш-менш підходить. Бо якось-таки розминаються. А як тоді бути з порівнянням з літаками та хмарами? Хіба ті хмари для літаків є чимось цінним? НМД, ні. Проштрикують перших останніх – та й летять собі у потрібному їм напрямку. Так і не зміг уявити – що ж малось на увазі? Трагедії на дорогах – на тих її «зебрах» та аварійно-небезпечних ділянках? Казали ж мені творчо обдаровані люди (тільки поки що двоє) , що в мене з уявою щось слабкувато – то, мабуть, мали рацію.
А ще казали мені люди, що я прискіпливий. Також – двоє чи троє осіб. Тому я не прискіпуватимусь до кількості стоп, а перший рядок розцінюю як вільний, найвільніший за усі наступні. Існують такі вірші – переважно у вигляді байок.
«Обнімая небо крєпкімі рукамі, лєтчік набіраєт висоту». Не всі, мабуть, пам’ятають цю пісню, бо могли просто не чути. Метафора сильна. Потім пісня продовжувалась – «Єслі б ти знала, єслі б ти знала, как тоскуют рукі по штурвалу…» І закінчувалась пісня авіаторською мрією про висоту.
Можу присоромлено вважати, що першу строфу я не зрозумів. Хіба що ото поміркував вголос. Може, і сам коли-небудь таким віршуватиму – і так само красиво.
Про вічність поклонінь чи поколінь нічого не можу сказати, поки не довідаюсь, про що йдеться. Цей рядок поки що залишається ось таким – «У ньому - вічність покклінь», а далі йдеться про молитви. Мабуть-таки, йдеться про поклоніння небу. Яке поки що є нетлінним, як пише автор.
Все ж-таки знову повертаюсь до цих самих авто. Яким вони чином просять? Що це за істоти? Оці наші залізні диво-коні чи щось інше?
Про Крути не пишу. Бо чув я про ту сумну історію.
Гарна рима, хоча можна було б, як на мене, знайти інакшу.
Творчих успіхів, шановна Ельвіро.

Дід Сашко ірпіньський.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027969121932983 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати