Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51553
Рецензій:	96005

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Про комети, астероїди та жіночу прозу

(Рецензія на твір: Метеорит, автор: koka cherkaskij)

У цій рецензії спробую торкнутися наступного: 1) загальне враження; 2) відповідність назви; 3) відповідність жанру; 4) побіжний вибірковий аналіз (на прикладі одного азбацу).

Отже, це оповідання стисле, читається легко й динамічно. Утім, мені не зрозуміло, звідки десятирічний (приблизно) хлопчак міг дізнатися, що каменюка є насправді метеоритом. Жодного пояснення цього феномену в тексті я не надибав. Тому весь час протягом прочитання почував себе так само скептично, як і батьки наратора. Де є докази (чи принаймні натяки читачеві), що ця каменюка може дійсно виявитися метеоритом? Чому їх немає в тексті?

Далі, кінцівка. З екскурсією до Пулківської обсерваторії все гаразд. Аж до розмови про експонат і Трускавцов. Але починаючи з телефоніння додому та вчительчиної кохточки, й особливо реакцією матері, щось вельми негаразд. Чи воно там геть зайве, чи не дуже переконливе...

Тепер про назву. Влучно і ємно на 100%.

Щодо жанру. Ось тут у мене виникають дуже серйозні проблеми з цим текстом. Я розумію прагнення автора творчо шукати себе і знаходити в нових і несподіваних жанрах. Але! Цей твір може бути чим завгодно - та, зрештою, хоч горором чи гумором, проте ніяк не може бути "жіночою прозою"!

Дотепер я ще не зустрічав однозначного й вичерпного визначення "жіночої прози", але я чітко знаю, що оповідання "Метеорит" жодним чином не є жіночою прозою. Образ матері й вчительки в тексті є другорядними та ніяк не посідають належного їм місця, аби це рахувалося "жіночою прозою".

Шкода, що автор поставився легковажно й занадто поверхнево до змалювання саме жіночого бачення, відчуття, осягнення проблеми метеориту. Бачимо натомість лишень вузьку й украй обмежену, суто "мачо" позицію батька в цьому питанні. Але ж де та зворушлива палітра відчуттів, яку переживає мати від дитинства наратора й до моменту, коли вона сходить з глузду з-за клятого метеорита? Де ці духовні страждання жінки й пошуки промінчика світла в патріархальній гендерній задусі застійного Борислава? Де болісні пошуки істини, де змалювання тяжкої долі та піднесеної радости материнства? Авторе, де це все?!

А тепер щодо постаті вчительки. На жаль, мушу констатувати, що я не побачив жодної рельєфности її образу. Натомість - лише пласка трафаретність, притаманна саме примітівно чоловічому й гендерно-дисбалансованому розумінню складних життєвих тонкощів. А побіжне й таке поверхневе згадування про кофточку взагалі є просто карикатурним і тут читач геть не може розгледіти всієї різнобарвної палітри почуттів і відчуттів, які напевне переживала вчителька при набутті цієї кофточки. Авторе, де це все?!

Отже, стосовно задекларованого автором жанру "жіночої прози", мушу з гіркотою висловити авторові свій безкомпромісний НЕЗАЛІК!

Нарешті, кілька слів щодо технічного боку. Назагал, усе незле, але траплаються й деякі неоковирні й незграбні дрібниці. Поглянемо лишень на перший абзац. Адже знаємо, що перший абзац - це візитівка всього тексту, гачок, на який автор намагається впіймати свого читача. Відтак, кожне слово тут має важити й тут геть немає місця нічому зайвому.

Якось , коли я був десь чи то в третьому, чи то в четвертому класі, я ...
- цим наратор підкреслює те, що він не дуже чітко пригадує в якому ж році це сталося. Це викликає в мене, як читача, певне здивування. Адже наратор кількома рядками нижче вказує, навіть місяць, коли це сталося Був місяць березень... і чомусь не плутається - був це квітень, травень, чи лютий... І далі наратор наводить купу инших побробиць і деталей. І при цьому не пригадує року? Дивна якась вибірковість пам"яті.

...такий п"ятиповерховий будинок, під вікнами котрого поки що був пустир, бо жителі ще не завели собі там присадибних ділянок
- чому б не обмежитися лишень пустирем? Наскільки важливим для читача і для цього тексту назагал має бути те, що мешканці цього п"ятиповерхового будинку ще не завели там чогось? Крім того, те, що вони там ще не завели не може вважатися "присадибними ділянками", бо п"ятиповерховий будинок не є садибою за визначенням. Отже "присадибні ділянки" тут варто було використати в іронічному сенсі. Узяти в лапки? Викинути геть?

І ще- замість котрого, НМД, краще викорастати якого, а замість жителі - мешканці.

Був місяць березень, ...
Тавтологія. Березень - це тільки місяць, отже це слово тут зайве.

...сніг місцями розтанув, а місцями ні, ...
слово місцями має на увазі, що сніг розтанув не всюди, отже це вже має на увазі, що є ділянки, де сніг ще не розтанув, тому вислів "а місцями ні" є зайвим.

...і от посеред невеличкого болітця на цьому пустирі...
слово болітце означає "невелике болото", а от невеличке болітце - це вже щось надзвичано манюне, радше просто калюжа. То може відразу б і назвати це калюжею, калабанею, баюрою тощо?

...виколупав його з багнюки ...
Щойно зазирнув у кілька тлумачних словників, аби пересвідчитися, що моє первинне відчуття невідповідности цього дієслова є правильним. Адже виколупувати можна якийсь більш-менш твердий предмет (камінь, як у цьому випадку, пасує добре) за допомогою дуже твердого знаряддя (напр. ножа) з більш-менш твердого середовища, напр. з підлоги, стіни, стелі, дерева, цеглини тощо. Тож виколупування камення не може відбуватися з хлипкого, грузького, тванистого середовища - в цьому випадку з багна. Це дієслово тут, НМД, не пасує.

Вдома я помив ...
Ввечері з роботи ...
До речі, при чергуванні "у-" і "в-" на початку речення перевага надається "У-" Тому ліпше було б мати Удома та Увечері.

Насамкінець, дякую за цікавий твір і можливість написання цієї рецензії. ;-)
Друже, пиши ще!

Щиро,
Олесь Б :-)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.039149045944214 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати