Симпатичне оповідання, сповергає наніц втовкмачені у школі постулати на кшталт "книга -джерело знань" чи ще якісь афоризми-банери, що висять у шкільних коридорах, :). Старий став їхньою жертвою, бо хоч підсвідомо, але поважав друковане слово.
Я ось і запідозрив, що щось тут нечисто, бо до таких людей із заниженими життєвими потребами, як Ваш герой, такі диллери не ходять. Ось якійсь старенькій бабусі, скажімо, чудопраску, що вартує пів її пенсії можуть втюхати. Але щоб діду, то нізащо :).
Цікаво вивернули, не чекав такого розвитку сюжету.
Лише мені чомусь здається, що ті книжки якось інакше пахнуть, достеменно не так як бібліотека, у них запах інший. Хоч, мабуть, це субєктивне.
З повагою,
Кам.Ю |
