Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: C’est mon Éclat , автор: Анютка Петрів )

Вам хочеться рецензії, а я замість неї буду писати про свої враження.
Я передовсім не літературний критик, а звичайний читач.
Як художній твір, Ваше творіння має хиби. Перше, що різонуло, це Ваша "схибленість" на французській мові ( як Ви самі про себе пишете). Подекуди здавалося, що твір не сучасний і написаний не для мене, принаймні, а для тієї російської шляхти 19-го століття, яка французьку мову знала краще, як свою російську, і в колі якої користування рідною російською мовою здавалося дурним тоном. Якщо вже нею користуватися, то не інакше, як вставивши до неї цілу купу слівз благородної модної мови.
Панночко! Наша українська мова прекрасна і цілком самодостатня! Вона не потребує ні підсолювання, ні приперчування у вигляді великої кількості чужих слів. Можливо, Ви просто не навчилися достатньо користуватися нашою мовою. Тоді дай Вам Бог успіхів у навчанні. Ваша франкосхибленість серьйозно псує Ваш твір. Коли читав, почував себе грубим необтесаним російським мужиком перед вишуканою баринею, затягнутою в корсет і в сукні з відкритими плечима. Я хоча й сільський грамотій, та тільки того, що читати по складах вмію та здолаю порахувати до ста, а бариня такого високого роду, що навіть розмовляти зі мною моєю низькою мовою не вміють. І що мені лишається робити, не знаю. Вже розсіяно зняв шапку та стою собі й чухаю потилицю. А бариня від мене якусь рецхензію хотять. І немає навіть льокая, щоб мене вигнав. Або вже відправили б мене на стайню під канчуки. Там вже мені якось зручніше й звичніше було б. А то якусь рецхензію...
Ну це таке перше неприємне враження.
Загалом, я дістав від твору естетичну насолоду. Панночно зза Збруча! Роз"ятрили Ви мою душу. Ваш твір - для мене казка про якусь чарівну країну, яка схожа на країну моїх мрій.
Ну це вже пішла мова не літ. критика, а якогось старого пердуна зі Східної України, у свою чергу схибленого на всьому українському.
Ви змалювали, очевидно, звичний для вас, галичан, побут. Тут навіть книгарня з гарними українськими книжками. Зустрічі української молоді, просте, невимушене спілкування в них між собою.
Анютко, як я мріяв колись таке бачити на нашій несвоїй землі. У нас цього немає. Україна дуже часто, та майже завжди кінчається на порозі моєї квартири, коли я з неї виходжу. Ох! Не буду багато, бо то буде не рецензія, а ціла низка публіцистичних статтей. Ми знаємо, що є така собі Галичина. Бував я у вашій і нашій Галичині. Давно вже був. Дякую, що ви у нас є.
А тепер проженемо пердуна і покличмо назад літ. критика.
Анютко! У Вас забагато всіляких непотрібних подробиць, таких, наприклад, як відкриття холодильника чи перевдягання героїні. У цих бур"янах плутаюся, тривалий час борсаюся у цьому бадиллі, щоб згодом все-таки вийти з них на чисте поле та почитати про Вашу панну і її хлопця.

Успіхів! Петро М.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.02817702293396 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати