Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51563
Рецензій:	96011

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Нависши над прірвою, дотягнувшись валіком з фарбоя, я закрив те слово.

(Рецензія на твір: Крила, автор: Михайло Карповий)

Михайле, я третій день лише, як став "гаківцем", але скажу тобі, що з твоєю творчістю я давно вже знайомий. Мені колись довелося бачити те слово, яке ти не можеш написати на Небі, але писав колись на місці, яке знаходиться над довколишнім краєвидом, у центрі уваги. Його було видно, і куди не дивися, все одно зір до нього повертався.
Я знаю що такі слова пишуть частіше за інші на парканах, деревах, будівлях, особливо промислових будівлях.
Було в моєму житті чудове місце - це балка Північна червона у Кривому Розі. Я там підлітком проводив багато часу. У тій балці я бачив красу незайманого степу. Нічого красивішого і яскравішого за нерозораний степ немає. Там трави ростуть у три яруси, у три яруси квітнуть. Там багато різних чагарників і вони теж квітнуть по-черзі. Я приходив туди колись щотижня або й частіше. І бачив, як днів за три-чотири степова панна міняла своє вбрання. Я бачив ту красуню дуже вродливою і чарівною, я закохувався в неї. Приходив через тиждень на побачення до неї, і заставав її вже без тих квіток, якими я намилувався, а бачив її вбрану в інші квітки, іще кращі за попередні. Я вітав там сонце, коли воно сходило, я пам"ятаю, як голосніше, ніж звичайно, співають пташки, коли сонце сходить, як вони радо вітають його. У солов"їв тамтешніх я вчився пісень про любов і спостерігав, як квітне небо при заході сонця.
У тій балці було два закинутих залізничних насипи і залишки двох мостів: лише початки мостів там, де насипи обривалися, та ще в одного збереглися підпори, у другого ж підпори були зірвані. Залізничне полотно давно було демонтовано, його й сліду не лишилося.
Одного разу приходжу я знову побачити красу степу, а там над цим усім краєвидом на початку мосту - а якщо з балки дивитися на ту споруду, то вона викликає певну асаціацію з небом - і було написане жадане тобі слово "ХУ,,,"
Що мені було робити? Прийшла людина, яка немічна й дика, у якої сліпі очі й скалічені руки й написала те жадане нею слово, так ніби вилика баночку чорнил на картину великого художника.
Написане слово "ХУ..." було так, що добратися до нього було непросто. Я ризикував впасти вниз і прокотитися по дуже крутому спуску з малого й велокого гострого каміння, лише в самому низу під тим словом росли шипшинові й тернові чагарники, в які тільки птахи та лиси з куницями заглядають. Але я взяв тоді з дому фарбу для підлоги, що лишилася у моїх батьків після ремонту, ліг вгорі на залишок мосту, навис над прірвою і, дотягнувшись валіком з фарбою, закрив те слово. Колір фарби був подібний до кольору тесаного каміння, з якого був складений колись міст, і прийшовся до речі.
А місце там було таке, що для того, щоб написати там те слово, потрібно було чорного Карлсона. То ти писав? Чи хтось подібний тобі? А яка різниця.
Давно проминув мій гарячий підлітковий вік. Сьогодні я дуже рідко буваю у тій балці. Але коли буваю, я бачу її збережену, неосквернену. Я не хочу знати й пам"ятати, яке слово там колись було написане, але розфарбований прямокутничок, який лише трохи виділяється на загальному тлі залишку мосту, нагадує мені про той час і запевняє мене, що він пройшов у моєму житті не даремно.
Отак псуючи довкола себе творіння Боже, людина дуже збіднює себе і прагне все, що навколо неї, опустити до свого рівня.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.030342102050781 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати