Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51589
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

До людини неглухої

(Рецензія на твір: 0, автор: Нема)

Цікавий початок.
Порівняння з вустами є влучним. Ще б до них долучити б пальці та рухи. Але це необов’язково. Бо треба вміло ними користуватись.
Я цілий рік хлопчиною співпрацював з декількома такими людьми. Писав їм тексти, а вони читали. Тексти стосувались виробничого процесу та взаємодій.
У такий спосіб я з ними спілкувався, а потім почав бавитись. Показував їм на щось, а ті – дивились, а я хутко зникав. Вони дивились на те місце, де був я – і мене на ньому не знаходили. Потім порозумнішав, і не знаючи їхньої мови, міг пояснити, хто куди пішов і що він там робить. Працювати – це означає бити стиснутим кулаком об кулак, хоча і інші німі фрази ми вивчали, але я про них забув, а про ті, що пам’ятаю, не хотів би згадувати письмово. Непристойні рухи-жести мої колеги розуміли. Ці доброзичливі люди були на «своїй хвилі». Майстер, який вже був трохи обізнаний з їхньою поведінкою не конкретно, а взагалі, мені пояснив, що ці люди б’ють до крові і не терплять непорозумінь, викликаних проявами нещирості. Тобто, поводяться, як звичайнісінькі люди – хіба що більш відвертіше.
Вустами вони вміли передавати майже все для мене, спостерігача, і, мабуть, все – для своїх товаришів по нещастю, і майже нічого для сторонніх. Коли вони бажали, то могли передавати на хрипі деякі дієслова, наприклад, «хочу». Звуки нагадували шипіння, але були зрозумілими.
Потім ми роз’їхались, хто куди. А до того ми працювали на заводі, де мати гарний слух було необов’язково, бо можна було оглухнути. Кузня…

Тема вірша є цікавою. Мені б і в голову така б не прийшла. А було ж таке, що на моєму життєвому шляху зустрічались і інші люди.
Перша строфа вірша має початок, що інтригує, а закінчення – загадкове з відсутністю двох ком. Чи коми з дефісом. Філологи нехай спочивають. Це – синтаксис.

Я спробую зарезервувати за собою право продовжити читацький розбір вірша, бо в ньому я бачу щось цікаве для себе, а наскільки цікавий я як читач (тут коми є зайвими), я побачу.
Шановний пане Костянтине, я бажаю Вам нових творів. Архіви, які приносяться деякими авторами, ще встигнуть потрапити нам перед очі.

Найкращі побажання,
Дід Сашко ірпіньський.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.045403957366943 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати