Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Лусочки слів (2)

(Рецензія на твір: Ніч Небесної Риби, автор: Ганна Осадко)

Вперше пишу другу рецензію на один вірш - щоб привернути увагу читачів. Я вже попереджав, що пані Ганна - "самасобінаумі", тому подаю її відгук-цитату на мої зусилля-дебати (шкода, але я не знаю - з якого твору пані Ганна подає цитату). Отже - повторення цитати:
"…і сиділа дівчинка у чужому саду, на старенькій лаві – пізно ввечері – і багаття палало біля її замерзлих ніг…І була вона сама. Зовсім сама. І було холодної їй самій.
А тоді прийшов кіт безхатній – і ліг на її колінах. Околиця міста вкуталася димом… І вогонь димом сірим зникав у небі. А десь там, угорі – он-он там, бачите? – пливла Небесна Риба. Риба мовчала – риби вони, зазвичай, мовчазні істоти. Та й про що говорити? Що пояснювати? Коли потрібно пояснювати – то й пояснювати не треба, правда ж? Поряд з дівчинкою, на лаві, лежали дивні речі – якісь старі аркуші покреслені, малюнки, шматочок блакитної сукні, шпилька, засушені квіти, гілочка полину, і найголовніше – лист. Лист для кого? Для Бога? Нього? Для себе? Для Риби? Немає значення… То був химерний лист, їй-бо, химерний. У ньому дівчинка прощалася з минулим, відпускала його – так осінь – бо ж осінь! – відпускає птахів у вирій – ле-тіть… І запрошувала майбутнє (бо ж осінь!) – тепле, як найтепліше бабине літо. А ще – дякувала. Просто – дякувала. А потім воно все горіло, зникало у вогні – літера за літерою, епізод за епізодом, річ за річчю. І перетворювалося на дим.
- Чому все перетворюється на дим? – думала дівчинка, і молилася, і посміхалася у темряві.
Бо – вона була не сама (кіт не рахується). Бо саме в цей час горіло ще кілька багать – і слова горіли, і жінки гріли руки над минулим і майбутнім… І вони були разом.
І не потрібно було говорити. І лусочки Небесної Риби осипалися з неба (зорями? Словами невимовленими?).
І переписувала дівчинка життя. І ставали слова попелом.
А Риба дивилася з неба – мовчала і посміхалася…. "
Від себе додам, що майя, як я зрозумів, це ілюзія реального життя. Оксанко, це і для Вас цікава інформація.
Шануймося! М.Цибенко

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.0349280834198 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати