Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2660
Творів: 49737
Рецензій: 94197

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Шановні ПРАВДОБОРЦІ!

(Рецензія на твір: Ні російській агресії на Кавказі!, автор: Володимир Вакуленко-К.)

© Ернета , 17-08-2008
Вся ця катавасія, чомусь нагадує "поганопахнучий" піар власних "Я"!
Бо, щось підказує мені, що якби до кожного, хто тут заявив свій принциповий
протест, прийшли і запропонували відстояти свої переконання зі зброєю
в руках, то відсоток бажаючих відірвати власне тіло від комп"ютера,
був би мізерним.
Дай Боже, щоб це лишилось тільки моїм особистим враженням!

Шановний анонім (82.207.3.—),
Дякую за відповідь, хоч я нічого у Вас і не запитував, бо звертався до пані Ернети. Утім, боюся, що Ваше пояснення ще й до того ж не розкрило тієї семантики, яку закладала у своєму дописі пані Ернета. От, наприклад, я охоче підписався під цією Заявою на сайті "Інша Література", яку шановний ВКВ перепостив тут. Але ж бачу, що під Ваше тлумачення "правдоборців" і "катавасія" не підходять ані особисто я, ані мій віртуальний підпис під Заявою. Я виступав і виступаю ПРОТИ брутальної військової агресії. Особливо ж тоді, коли при цьому підступно використовується облудна семнатика на кшталт "миротворці", "геноцид" тощо.
Щиро,
Олесь Б :)

© , 19-08-2008

Шановний ,Олесю Бережний!!
Пояснюю...
Правдоборці - люди, які у різний спосіб намагаються, діями або словами, переконати себе і оточуючих в однозначній правильності
особистої точки зору на будь - що.
"Вся ця катавасія" - процес, який виникає, коли разом збирається
більше одного правдоборця.
Запитання Ваше, достойне високого звання в спецслужбах :-)

© анонім (82.207.3.—), 19-08-2008

колись читав старий анекдот: "командир муштрує вояків і питає їх: яке головне завдання вояка-патріота? один каже, що померти за свою країну, а командир на те - Ні, допомогти воякам противника померти за свою країну". отаке..
життя ще багато чого розкладе на полички.

© Андрій Деревенко, 19-08-2008

Люди, а навіщо помирати за Укроаїну, коли треба ЖИТИ?!
Інакше України не буде.
Тато мого брата - свого сина, завжди вчив вирішуватьи проблеми не кулаками, а словом. Давайте відшукаємо потрібні СЛОВА.
Світлана

© анонім (91.124.226.—), 19-08-2008

Хто ще не боїться в майбутньому померти за УКраїну окрім мене? ВКВ

© Володимир Вакуленко-К., 19-08-2008

Ернето, вибачте, що я посеред дискусії про інше - але Ваш е-mail не працює, і мій лист повернувся. Ваша призова трійка допускає різночитання. Тобто там немає слова "бали", або "місце". То ж я не знаю, як читати вашу трійку, в прямому чи зворотньому порядку. Будь-ласка, повторіть свій список переможців з визначенням, що це - бали, або місця.
Перепрошую, але не можу до Вас дістатися іншим чином.
Галина М.

© анонім (77.120.129.—), 19-08-2008

Підтримую кожне Ваше слово, пані Оксано. У ланцюгу не могла бути за фізичною віддаленністю. Але до кордону мені ближче, то у разі чого - я напоготові. І стріляю я, скажімо так, нормально... Аби не нахвалювати себе :)
Галина М.

© Галина Михайловська, 18-08-2008

переглянув дискусію. імхо - ні про що. просто неймовірна заява від Ернети: щоби довести свою правоту, їдьте вже до мене!((((((((((: ото втяла! не розумію, чому люди повинні переконувати когось відмовлятися від його переконань і переходити на протилежні..("я повірю в непохитність Ваших переконань, і відмовлюсь від своїх...і не потрібно буде зі зброєю іти на барикади.") що за дурниці? приїзд до Рівного на барикади ніяк не вплине. мені здається, що за кількістю підписів осіб не видно, а видно думку. себто про "я" йдеться радше тим небагатьом, які, як оце Ернето, ви, "виступають проти"піару. ви говорите про дуже серйозні речі і закликаєте гратися з вами у забавки "вірю/не вірю".
н-д: мені особисто якось в носі, чи вірить якийсь инший дописувач/читач у те, у що вірю я, чи ні. це що, всі люди, у яких життєва позиція "не така", мають схильність до піддавання сумніву правдивости людей з не тими думками?
підписом під цим листом до історії не увійдеш, але можна встати, випростатись, і, побачивши, що не один, заявити сильнішу позицію. лицемірно, на мій погляд, бути проти своєї такої думки: "я би підписався(-лася), але ж то ніц не дасть.. і.. взагалі.. то якось смішно, та і ніц не ясно, нє?.. а?.." у неті відбувається обмін думками. багато людей соромляться висловитись, бо бояться бути "закльованими", але коли вони бачать підтриману багатьма думку, що є висловленням їх власних думок, вони стають сміливими хоча би для того, аби Засвідчити її не під ніком, а під власним ім'ям із вказанням місця праці/проживання. це вже немало. нмд, звичайно.
отаке.. не вичитав, тому, даруйте оче-5ки і можливі огріхи з пунктуацією - чессло, біжу додому, ледь оце набрати встигаю((: всім МИРУ.

© Андрій Деревенко, 18-08-2008

Шановна Ернето,
Поясніть будь ласка хто такі ПРАВДОБОРЦІ і що таке "вся ця катавасія".
Щиро дякую.
Олесь Б :)

© , 18-08-2008

"Бо, щось підказує мені, що якби до кожного, хто тут заявив свій принциповий протест, прийшли і запропонували відстояти свої переконання зі зброєю в руках, то відсоток бажаючих відірвати власне тіло від комп"ютера, був би мізерним."
Більша частина тих, хто підтримав заяву, вправно відірвали свої тіла від комп'ютера і створили живий ланцюг на Хрещатику у Києві та у інших містах. Про те можна рочитати отут http://sevama.uaforums.net/2-vt3580-30.html
Ми стояли пліч-о-пліч, протестуючи проти російської агресії і у разі необхідного захисту нашої держави стоятимемо пліч-о-пліч зі зброєю.
Оксана Яблонська, sevama

© Оксана Яблонська, sevama, 18-08-2008

Використання у вашому відгуку слова "шльондри" - це і є провокація. Інформативність вашого відгуку - нульова. Зокрема "шльондр" ви більш нічого не сказали. Пийте заспокійливе, пане М. Гоголь, здається у вас напад мілітаристсько-патріотичного психозу.

Махатма Ганді

© анонім (147.231.42.—), 18-08-2008

Шановна Ернето!
Ваш допис має чітке визначення - провокація. Ви абсолютно безпідставно звинувачуєте людей у нещирості і боягузтві. А якби хтось написав подібний відгук вам? Мій особистий досвід, наприклад, свідчить, що більшість жінок - шльондри. Але ж я не апроксимую ці свої враження на вас і не пишу - дай Боже, щоб це бути тільки мої враження!
Те, що ви були щирі у своїх діях, розумію. Але провокації те бувають щирими. Просто треба знати, як називається те, що ти робиш.
М.Гоголь

© анонім (62.221.51.—), 18-08-2008

Ернето, Ви мене розвеселили своїм запрошенням. В усякому разі, сперечатися з Вами я більше не стану :). Бо, можливо, це саме той випадок, коли люди чи не за грудки одне одного хапають, не розуміючи, що хочуть довести те ж саме. Може, якщо ми б у Вас зібралися в такій приємній компанії, ще й з пані Вікою, то погомоніли б і добре порозумілися. Але це все ж таки мало реально, і не тому, що переконання того не варті, а тому, що маємо змогу і без того висловити свої переконання, хоча б, наприклад, на ГАКівських сторінках, та ще й до того не тільки в публіцистичній, а, сподіваюсь, і в художній формі. От на Вашу сторінку точно буду навідуватися. І Вас до себе запрошую.
Щодо лозунгів, штампів - тут все теж не так однозначно. Бо знедолена стара жінка на тлі напівзруйнованої хати (до речі, чому дерев"яної - у нас, в степу, з дерева не будують) - це також образ-символ, не хочу казати штамп. І справа в тому, до чого цей символичний образ має закликати? Ось, наприклад, російські письменники минулого і позаминулого сторіччя цей образ горя-біди народної експлуатували-експлуатували, і дозакликалися до сокири, до найстрашнішого спалаху темних сил чи не за всю історію людства. А тоді виявилося, що в порівнянні з новим пеклом старе життя, за царя, було райським... А у Європі, та і в Америці, яку не дуже здалеку полюбляю, потроху покращили життя усім, так що таких злиднів вже не відшукати. Хоча все відносно. І в Еміратах, мабуть, хтось себе вважає знедоленим...
Ось допомагати конкретній людині - це розумні слова. Особливо тій, хто в біді.
Як зараз Грузія...
З повагою, Галина М.

© анонім (77.120.129.—), 17-08-2008

З усією повагою, пані Галино, Ви ж людина творча, погляньте трохи
глибше... Я не закликаю зрадити народ України...
Бо народ і влада (нажаль) зараз інші речі, і народ в тому не винний...
Бо руку Вашій знайомій (співчуваю щиро) могли зламати такі самі
нелюди і з іншого табору.
Це не мої "юнацькі" судження - це враження з життя, бо і я таки дещо
бачила, і стояла на майдані дві доби, причому за власні гроші,
і особисто ризикуючи (не знаю чим) їздила по дільницях району і знімала на відео доблесних пожежників, яких у приказному порядку запустили
з "пряниками" у "карусель"...
Мова іде про відповідальність політиків перед народами.
Ми - народ повинні тиснути на власних політиків,
і примушувати їх вирішувати проблеми,
а замість цього, ми гриземось один з одним, поки вони вирішують
"свої" справи.
І допоки ми будемо ставати під навіяні нам лозунги,
доти народом ми не будемо.
Бо я бачу один лозунг - обличчя старої знедоленої української
жінки, на фоні напівзруйнованої дерев"яної хати.
Бачу щоденно!
І думаю, що чужих політиків, яким і свій народ байдужий,
ми не злякаємо своїми гучними заявами.
А братися за руки треба навколо Верховної ради, попередньо загнавши туди наших "обранців", і не випускати їх звідти, поки не налаштують
в державі достойне життя для всіх її громадян.
Те саме треба зробити навколо кабміну, і президентської адміністрації...
Щоб всі вони відпрацювали "наповну" всі гроші, які їм збираючи "по крихтам" заплатив народ!
І не кажіть мені про громадянську свідомість. І не розповідайте
телевізійними фразами про ситуацію в країні і "зарубежем".
Бо це лайно собаче, а реальна картина в селах і в містечках,
де, через хату - горе і біда, і це мені болить найбільше.
Любити морально і віртуально - набагато легше, ніж
любити реально і матеріально.
Можна довго теревенити про те, як важко іншим людям,
а можна просто мовчки взяти і допомогти конкретній людині,
і піти не чекаючи "слави"...
Вибачайте, що про "наболіле"...
Пані Галино, Вас також запрошую у гості, на тих самих умовах!
Переконання варті того?! Чи таки не варті!

© анонім (82.207.3.—), 17-08-2008

Ернето, ми всі можемо судити один про одного тільки виходячи з наших вчинків. Вчинки, які ми бачимо один у одного, є наші твори. Ваші мені до вподоби, і я ставлюся до Вас з повагою. Ваша позиція мені здається просто не дуже виваженою, позицією не стосовно цього конкретного протистояння, а, так би мовити, спробою застосувати цілком справедливе бачення світу до проблеми, яку Ви уявляєте надто абстрактно. Всі ми колись ходили з бляхами "Make Love, not War", співали під гітару про те, як закопаємо свого літака та кулемета там, де тече ріка. На жаль, реальне життя потребує від нас іншої позиції, інших вчинків. Мені доводилося відриватися від комп"ютера, аби вночі відвезти до штабу протокол голосування з виборчої дільниці. І ніхто не міг пообіцяти, що мене не перехоплять на шляху, не підсунуть наркоту, не заарештують, просто не вб"ють. Моїй знайомій, дуже літній жінці, після першого туру виборів, де вона була секретарем виборчої комісії, зламали руку. Просто прийшли вночі додому, зламали руку, праву, щоб не могла писати, і пішли. І Ви гадаєте, що я б не стала в них стріляти, якщо б довелося?!
Та легко!
Я думаю Ви просто ще не стояли обличчям до обличчя з ворогом. А роздумувати, де мій ворог, мені нема потреби. По-перше, це вже зробили за мене мої діди-прадіди, а, по-друге, ворог сам не дає про це забути.
З повагою, Галина М.

© Галина Михайловська, 17-08-2008

Бачте, Вікторє, я писала про свої особисті враження, а Ви про свої
тверді переконання.
Хочете парі... Якщо Ви особисто приїдете до мене, відклавши свої
щоденні турботи, щоб переконати мене в своїй правоті, я повірю
в непохитність Ваших переконань, і відмовлюсь від своїх.
...і не потрібно буде зі зброєю іти на барикади.
Буду щиро рада бачити! Прийму як рідну!
P.S.
Будете виїжджати, дайте знати на "мейл".

© анонім (82.207.63.—), 17-08-2008

Шановна Ернето!
Hе розписуйтеся, будь ласка, за інших. Якщо не помиляюся, то Вас тут останнім часом чомусь найбільше видно. Звідки Вам знати, чи прийшлося би, наприклад, мені йти зі зброєю в руках проти окупанта чи ні, чи ще якось інакше допомогти своєму народу? Так отож. А про агресію чи той такзвайй "геноцид" осетинців неВам з нами судити: для цього є компетентніші люди та міжнародний суд в Гаагу. Бо то ще треба перше законно і доствірно довести, що таки насправді був скоєний "геноцид". Наразі таких доказів, окрім гавкання зі сторони рос. урядів, не було. Агресія, яка б вона не була і якою "миротворчою" маскою б вона прикривалася, завжди буде агресією. Факт того, що Росія неадекватно напала на іншу суверенну країну, є незаперечний, а от щодо справжнього "геноциду" - то тут потрібен ще час на виявлення всіх очевидців, фактичне підтвердження такої масовості вбивств, виявлення масових гробів і т.д. - тобто все, що належить під розуміння поняття "геноцид", а не істеричного викрику російських прокремельських ЗМІ.

З повагою,
Віка Йіхова

© Viktoria Jichova, 17-08-2008

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.43336296081543 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …