Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2477
Творів: 44617
Рецензій: 87305

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Лусочки слів...

(Рецензія на твір: Ніч Небесної Риби, автор: Ганна Осадко)

© Микола Цибенко, 15-08-2008
Так проминає vita,
Наче мандрівка сноходи,
Я постарішав на літо,
Жду осінньої прохолоди…
Безжальний Дажбог пропікає наші голови – може, хоче переплавити наші мізки на щось суттєвіше, на щось вищої проби? Тож, мабуть, на майбутнє. А зараз же намагаюся втримати в руках чудернацьку цяцьку-вірша пані Ганни, намагаюся втримати, не знаю, що з нею робити. По-дитячому намагаюся її зрозуміти, кортить розібрати – а що ж в ній всередині. Крім експерименту зі сполучниками, нічого не зрозумів, навіть чудернацькі і файні «лусочки слів» нічого не пояснили. Ласкаво погладжуючи кицю, запитав би пані Ганну – що мені з цією цяцькою робити – але не буду. Бо коли диво вже розгадане – воно перестає бути дивом. А може, це просто майя?

Пані Ганно! Дуже вдячний за подану цитату (я не знавець літератури, тому не знаю авторства - підкажіть). Щоб привернути увагу читачів - подав другу рецензію і вніс "Рекомендовано".Про майю - я правильно написав у другій рецензії? М.Ц.

© Микола Цибенко, 18-08-2008

…і сиділа дівчинка у чужому саду, на старенькій лаві – пізно ввечері – і багаття палало біля її замерзлих ніг…І була вона сама. Зовсім сама. І було холодної їй самій.
А тоді прийшов кіт безхатній – і ліг на її колінах. Околиця міста вкуталася димом… І вогонь димом сірим зникав у небі. А десь там, угорі – он-он там, бачите? – пливла Небесна Риба. Риба мовчала – риби вони, зазвичай, мовчазні істоти. Та й про що говорити? Що пояснювати? Коли потрібно пояснювати – то й пояснювати не треба, правда ж? Поряд з дівчинкою, на лаві, лежали дивні речі – якісь старі аркуші покреслені, малюнки, шматочок блакитної сукні, шпилька, засушені квіти, гілочка полину, і найголовніше – лист. Лист для кого? Для Бога? Нього? Для себе? Для Риби? Немає значення… То був химерний лист, їй-бо, химерний. У ньому дівчинка прощалася з минулим, відпускала його – так осінь – бо ж осінь! – відпускає птахів у вирій – ле-тіть… І запрошувала майбутнє (бо ж осінь!) – тепле, як найтепліше бабине літо. А ще – дякувала. Просто – дякувала. А потім воно все горіло, зникало у вогні – літера за літерою, епізод за епізодом, річ за річчю. І перетворювалося на дим.
- Чому все перетворюється на дим? – думала дівчинка, і молилася, і посміхалася у темряві.
Бо – вона була не сама (кіт не рахується). Бо саме в цей час горіло ще кілька багать – і слова горіли, і жінки гріли руки над минулим і майбутнім… І вони були разом.
І не потрібно було говорити. І лусочки Небесної Риби осипалися з неба (зорями? Словами невимовленими?).
І переписувала дівчинка життя. І ставали слова попелом.
А Риба дивилася з неба – мовчала і посміхалася….

© Ганна Осадко, 18-08-2008

мій вірш про риб ще більш дивний, однак, я його розумію... як і риб... http://sevama.uaforums.net/--vt3582.html
О.Я., sevama, закохана і втаємничена :)

© анонім (77.121.185.—), 17-08-2008

"Лава старенька, і серце полатане," свідчать про давній вік героїні твору (чи героя?).
Вогонь, майя... Неоднозначність... Знаєте, пане Миколо, мені подруга днями (якраз оце піст почався) показала нове видання "Кама-сутри" (дивно, вчення/трактат індійський, малюнки - китайські) зі словничком. Так у кінці там такі перли знаходиш... Давновідомі слова, виявлиється, мають ще інше значення...
О,Я., sevama, закохана і втаємничена :)

© анонім (77.121.185.—), 17-08-2008

Ось так – пані Оксанка дещо пояснила, подяка за це, але мені все-таки не все зрозуміло в тій же другій строфі. «Лава старенька» … деталь обстановки. Автор могла обійтися без неї, проте ця деталь – як елемент реальності в цьому загадковому вірші. А про що говорить «полатане серце»? І по якому вогні поведе Він – покари чи кохання? Забігаючи до наступної строфи, скажу, що пояснення Оксанки вірне тільки частково, бо значення «майя» неоднозначне. Так що ж воно означає в даному контексті?

© Микола Цибенко, 16-08-2008

Ніч Небесної Риби була на 8 серпня цьогоріч, тобто 8.08.2008 - Риба позначається вісімкою, і вісімка є знаком безмежжя (у математиці). У Біблії ж Риба несе ознаки знання, таємного знання...
Тому і ціпеніє так дехто перед цим знанням неосяжним...
А усе просто.
До чого майя? До таємних знань...

О.Я., sevama, закохана і втаємничена :)

© анонім (77.121.185.—), 16-08-2008

Ще одне вибачення! Мова в мене йде про другу строфу і про перший рядок другої строфи. М.Цибенко

© анонім (92.49.210.—), 16-08-2008

Вибачте! В підпис стрибнула зайва літера. М. Цибенко

© анонім (92.49.210.—), 15-08-2008

Пані Галино! Це було б дуже просто. Пані Ганна "самасобінаумі", тому, поки вона десь там шастає по господарству, чи на кухні (нехай не втручається в наш діалог), ми спробуємо колективно обговорити вірш. От перша строфа. Хто це Він? Мова йде про Бога і про серпневі леоніди, чи як називаються серпневі зіркопади? Що вірш подано в серпні - це ще нічого не значить, адже його читатимуть в будь-яку пору року. Чому вірш називається "Ніч Небесної Риби"? Є сузір'я Риби, а Небесної Риби? Щоб підкреслити, що це не звичайна риба, а сузір'я? Поки що одні запитання. І ще - про що натякає перший рядок?
Хто, крім Галини, хоче долучитися до обговорення? Це може тривати довго, не один день. М.УЦибенко

© анонім (92.49.210.—), 15-08-2008

Пане Миколо, це - про кохання, що таке велике, як ніч, як небо, як життя... А, мо, ще більше...
Так мені пригадується... Я так і читаю...
Галина М.

© анонім (77.120.129.—), 15-08-2008

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.81695795059204 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …
Нікола Юн «Увесь цей світ»: найбільший ризик – не ризикнути
Світ, у якому ми з вами живемо, сприймаємо як належне й буденне для героїні цієї книги — непізнане й …
Філіпп Майєр «Cин». Кривава історія Техасу
Філіпп Майєр з другої спроби написав роман, який потрапив до списку фіналістів Пулітцерівської премії …
Керолін Вебб «Живи на всі сто»: як завжди бути щасливим та продуктивним?
Ідеї саморозвитку і самомотивації не є новими — вони давно мандрують сторінками книг та блогів. Але …