Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2587
Творів: 47071
Рецензій: 91466

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Хотілось би дуже дізнатись

(Рецензія на твір: Я знала її..., автор: Магадара СВІТОЗАР)

© Олесь, 14-08-2008
А я ніяк не можу дістатись тих фантастично високих злетів своєї творчої уяви, щоб відчути себе якщо не все розуміючим, то принаймні – все видючим.
Кружляю біля цього будинку зізнань – і ніяк не доберу, що ж воно за такий будинок? Хто там кому у чому зізнається? Очні ставки чи перехресні допити? Не знаю, не збагну. Тому досі і пробуксовую. Читаю все інше по тексту, а думка – про своє. Як ото у курки про просо. Про мені незрозуміле.
«Довгорукі вії» звучать для мене якось незвично.
Панну я так і не впізнав – ні самотньою по вінця, ні грайливою, ні байдужою.
Мабуть, тому що не розділяю цих відчуттів.
Тому – тобто зважуючи на всі мої зізнання, я ще ні в чому не розібрався.
Хіба що відчуваю, що гарна Ваша поезія, пані творча колего. Гарна. Дивна. Незрозуміла. Приваблююча, заворожуюча. Як мантра у найкращому смислі цього слова :)
Розкажіть мені трішки фабулу Вашого твору. Зовсім трішечки.
А я буду вдячним слухачем. Ви не проти?
Може, ще хтось бажав би, а попрохати не наважиться.

"Нема непорозумінь" - так я хотів написати, а вийшло навпаки. Ото ця поспішність розпочати суботу... До неї - ще повних три години.
ЩАСТИ.
Виправлявся та бажав Олесь.

© Олесь, 15-08-2008

Нема у мене ніяких порозумінь. Нема їх і взагалі. Ото спробував зрозуміти деякі моменти - ось і все. Коли я щось незрозуміле експоную - то в мене ж питаються - що, мовляв, та до чого. А я відповідаю. От ми з тобою і поспілкувались, погомоніли. Не сварились, а я діфірамбів не виглошував.
Гарними мають бути вихідні.
Звичайними, як і всі :)
Щиро Олесь.

© Олесь, 15-08-2008

Олесю, якщо у тебе є якісь непорозуміння, то необхідно намагтися всіляко шукати шлях до їх вирішення. Ось порівняємо: "зізнаватися в коханні" і "освідчуватися в коханні". Як на мене, то зізнання в коханні може бути несподіванкою, а от освідчення в кохання є продуманим і осмисленим, коли він планує тільки час освідчення, а вона знає і чекає тільки словесного підтвердження.

І тобі приємних вихідних!

Магадара

© анонім (91.192.4.—), 15-08-2008

Ще з тих пір, коли мене, хлопчину шкільного віку, почали навчати рідній мові, я пам’ятав, що дієслово «зізнаватись» має дещо інший смисл, ніж «освідчуватись».
ЗІЗНАВАТИСЯ, -аюся, -аєшся, недок., ЗІЗНАТИСЯ, -аюся, -аєшся, док. 1. Казати відверто про свій стан, свої вчинки і т. ін.; признаватися в чому-небудь. 2. юр. Подавати усно чи письмово якісь відомості, дані про кого-, що-небудь, свідчити під час допитів або на суді. 3. з ким – чим, діал. Знайомитися.
……………………..
ОСВІДЧУВАТИСЯ, -уюся, -уєшся. рідко ОСВІДЧАТИСЯ, -аюся, -аєшся, недок., ОСВІДЧИТИСЯ, -чуся, -чишся, док. 1. Признаватися (в коханні). Освідчуватися в коханні. 2. Просити у жінки згоди стати дружиною. 3. рідко. Офіційно знайомитися; представлятися.
Тому і споруда, де люди зізнаються, мені ввижалась специфічною.
Ось що мені і заважало, як мною писалося нижче, вірно сприйняти авторський задум.
Бажаю тобі вірно відчувати мою виключно дружню енергетику.
Гарних вихідних днів,
Щиро Олесь.

© Олесь, 15-08-2008

Олесю, а це чудово, що ти уявляв споруду. Бо вона є. Тільки кожен нехай намалює її своєю... по відчуттях. А от про кохання я з тобою не погоджуся однозначно, а що, коли зізнання в коханні вбиває? Їй зізналися в любові, віддають своє серце, душу, взамін теж на це сподіваються, а вона любить іншого. Любить не його, але її душа настільки широка і глибока, що вона не може пережити того, аби завдати болю людині, яка її любить. Трагедій на світі дуже багато. Та і віж щастя теж бувають нещастя, коли щастя несподіване і надто жадане - серце не витримує напруги... :(
Щодо жінки, то це, може, і зібраний образ, а, може, і ні. Якщо шукати, то можна знайти такі риси в кожній.
Олесю, нехай буде ніжність трішки стриманою в такому разі, щоб не закохувалися, але відчували дружню енергетику. :) Це не зовсім просто, але відносити теж мистецтво, на яке хтось здатний, а хтось і ні. :)
І тобі бажаю гарного настрою!

Магадара

© анонім (193.108.128.—), 15-08-2008

Дякую і я.
Бо відчуваю, як у моєї уяви-таки виростають крила, бо я все ж уявляв цю споруду, міркуючи про ті самі, мені ще достеменно не відомі зізнання.
Може, ще тому моя уява не хоче злітати на не зовсім міцних крилах, бо існує така думка, що будь-які зізнання є зайвими, навіть шкідливими. Без них живеться спокійніше. Або як взяв крадія чи якогось іншого зловмисника, святотатця за руку, спіймавши так би мовити, „на гарячому”. Прикладів існує море. Ні в якому випадку не бажано зізнаватись.
Хіба що іноді сповідуватись святому отцю.
Корисно ще освідчуватись у коханні, якщо воно є. Але це – інша тема.
Про жінку. Виявляється, що вона є абстрактним або просто збиральним образом (іміджем - таким, наприклад, як мати-героїня з мечем на одному з київських піків).
У такому випадку це ще є одним доказом того, що Ваш твір є художньо-поетичним.
Ось такі думки пригальмували зліт моєї уяви.
Гарного настрою, творчих успіхів :)
Щиро Олесь.
P.S. Ніжність у погляді... Приховую. Бо закохуються від таких речей дівчата. Їх багато, а я – один :(

© Олесь, 15-08-2008

Привіт, Олесю!
"Будинок навпроти зізнань" - знаєш, спочатку пишеться, а потім відчувається написане. Таке приходить не відразу, коли тільки починаєш писати вірші, це приходить з досвідом, з роками, з життєвою мудрістю, поряд з творчими колегами, бо, безумовно, вони мені багато дають - у когось вчуся, у когось вчуся не вчитися - різне буває. Тепер про той будинок - звичайнісінькій будинок, яких безліч, чи не кожен, в якому живе хоч якась жінка. Просто в один момент приходить кінець - кінець від зізнання - наприклад, вона могла дізнатися, що у неї тяжка хвороба і померти від цього, а, можливо, вона дізналася про зраду коханого і вчинила самогубство, а, можливо, її просто обікрали і ця звістка вцілила прямо в трепетне хворе серце... Таких зізнань може бути безліч - на уяву і під розпорядження читача, бо суть не в цьому. Суть у тому, що людина була і от її нема. А чи щось лишається? Кожен нехай вірішує сам. А цю жінку знає кожен, бо таких жінок поряд багато. І врешті-решт пройде час і хтось так зможе сказати і про мене - таке життя. Олесю, придивися уважніше до жінок, що тебе оточують - у них довгорукі вії, що можуть обійняти Всесвіт, що можуть увібрати Всесвіт до самого-самого дна. Тільки не забудь, коли приглядатимешся, у свій погляд додати ніжності. :)

Дякую за діалог!

Магадара

© анонім (193.108.128.—), 15-08-2008

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.57070708274841 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …