ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 848
Творів: 12981
Рецензій: 20396

Наша кнопка

Код:



Рецензії

МИР

(Рецензія на твір: Гросія, автор: Світлана Кедик)

© Світлана (91.124.79.—), 14-08-2008
Дякую за увагу. Аби одразу всім тому рецензія.
Епіграф - це просто назва слова. Що в даному випадку несе в собі значення наступних слів -(сама собі придумала). Взагальному цей твір - незакінчена філософська думка. Але думаю, всі розуміють речі та їх імена, тому навмисне.
Мир то не гасло будь якого періоду. Мир то є спокій думки ,перш за все, та врівноваженість душі. Цим твором я просто кажу: зло - хвороба. Вона передається від людини до людини, з віку у вік. Висновок для всіх очевиден - краще добро. Але чого людина знову й знову наступає на ті самі граблі? Мені шкода тих котрі вбивають, виправдовуючись миром. Бо поняття Миру навіть думки про війну недопускає, такого просто нема. Історія побудована війнами, вірніше війною, одвічною війною добра та зла. Сама людина - добро та зло. Питання в тому, що досягнувши наукового прогресу, людська істота лишається духовно тупа та виснажена. Виснажена чим? Ненавистю. Люди втомилися ненавидіти один одного. То може просто почати любити. Але як любити з зброєю в руках, доводячи ті чи інші принципи? Сила не та яка сильна, Сила та, яка сповнена Любов*ю.
Кажете не вчора війна почалася. Прожите то є завжди вчора, навіть коли ховає в собі тисячоліття. тіж Каїн і Авель у кожному з нас. Тільки в комусь домінує війна, а вкомусь - мир. Та не має значення. Мені шкода тих котрі вбивають, бо самі не тямлять наскільки хворі.
А ті які пережили страхіття смерті, втративши близьких людей так само зароджують у душах злість. От і весь сценарій Зла. Воно домінує, але позаду нього завжди стоїть Добро. Тож план Творця втілюється вдало - з великої Любові до Світу він віддав свого Єдиного Сина. Це розуміти треба так - навіть в покаранні Його Любов.
Дорога ціна за розуміння чи не так?
І так буде до тих пір доки людина у собі самій, у власній душі не обере один єдиний напрямок - Любов.
З повагою, Світлана

Гм)))) Цікаво, що ваші погляди для мене - чужі, неприродні. Всі крім одного. В головному я з Вами згодний.
пацифіст

© анонім (147.231.17.—), 15-08-2008

  Додати свій відгук
 
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00966000556946 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif