Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Де самотнє місто?

(Рецензія на твір: -, автор: Златослава)

Затославо, вітаю!
Казав, що цікавлюсь, тож маєете докази у виглядці цієї рецензії. Читав один раз. І одразу пишу враження. Вважаю, що якщо твір справді вдалий, то він одразу зачіпає за живе.
Ось мої міркування:
1. "Затихне прощально в мелодії крику" - дуже складна фраза. Мелодія крику - це алогізм. Крик не має мелодії. Я розумію, що поезія - це алегорична форма світосприйння, проте....
2. "що спрагло ховають троянди зимою" - спрагло ховати? це щось дуже-дуже складе....
3. "Натхнення приходить і йде непомітно" - це дуже сильна думка. Це афоризм. Коротше про натхненн ще ніхто не сказав.
4. "осяє собою щасливості мить" = щасливість - це Вами вигадане слово...
5. "Міняються дні календарного типу" - якосб дуже по-канцелярські...
6. "на мить позичали в безвічності час" - це дуже сильна фраза... Вдалий контраст - миті і безвічність.... Хоча, як на мене, краще було б так: "на мит позичали у вічності час." Немає безвічності.... Це щось нове.

Володимир Читай.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026836156845093 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати