Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Чому таке трапляється?

(Рецензія на твір: Пробач. Так треба..., автор: Катерина Вільчинська)

З'являється цікавий твір - а його наче ніхто не бачить.
Мабуть, у кожного свої справи чи ставлення до відозв (відгуків, резонансів, рецензій). Мабуть.
Якась причина ж має бути. Буває ще така річ як мудрість. Мовчиш собі та відмовчуєшся - та і все. Сфінкс, споруда, піраміда, пам'ятний знак, авгур такий собі чи хтось інший.
Повертаюсь до вірша. Я ж його читаю чи що? Читаю. Просякаю? Так.
Мені також подобаєтьмя мліти.
Як мінімум, у цьому стані існує чотири стани. І кожен з них є різним.
Я ось зараз млію по-своєму. Прискіпуюсь ще трішки до деяких моментів. Бо це ж - рецензія, а не щось патетичне. Мені здається, що краще було б, щоб фраза про спочинок виглядала трішки інакшою.
"Спочинь на мить". Хоча, як звісно і як має бути, Вам, шановна Валентино, видніше.
"І не карайся об бездум'ї".
І тут не все гаразд, як на мене.
"Без сліз об собі й каяття".
Тут я відчуваю щось притаманне не тій місцевості, на якій я мешкаю. Наголос і взагалі. Хіба не так?
Я собі також іноді кажу - забудь ти про все, неначе існує тільки Всесвіт чи всесвіт і ти. І більш нікого. І спочинь. Вслухайся в себе. Чи не вслуховуйся. Просто млій - і все.
Ваш твір мені сподобався.
Мої зауваження не є критичними. Мені ще цей рядок не дуже є зрозумілим -
"Впусти, крім зір, ще й сонця роси."
Мабуть, йдеться, про зірки.
Ось такий я читач никудишній.
Творчих Вам успіхів. Ваші вірші цікаві. Гарні.
Щиро Олесь.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.031784057617188 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати