Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Олечко!

(Рецензія на твір: Те що давно не може вмерти..., автор: Оля Биндас)

Досить писати такі вірші! Все! Таких з Вас вистачить! Це пройдений етап. Давайте вчитися.
Ось візьмемо перший рядок: "Мені без тебе холодно стає," - як можна про це ж сказати іншими словами? Думаємо... Якщо стає холодно, то певно щось відмерзає? А що відмерзає, коли вона без нього? Серце, душа, пальці, все тіло чи розум навіть? Ну, наприклад, залишимо для початку щось таке: без тебе тремчу і тіло - суцільний айсберг - ось і перший рядок є. :)
Другий - "Твоя присутність душу зігріває." - тобто, йдеться про тепло, про присутність його вогню, який всепоглинає її єство - гаразд, спробуємо перефразувати: твій дотик, як опік, муштрує моє єство. Поїхали далі?
Третій: "Ми знаєм одне одного давно," - тісний взаємозв'язок, нерозлучність-нерозривність-сталість-постійну присутність... До всього заримуємо цей рядок з першим, добре? - хоч досі, як вперше, даруєш банальні айстри - підходить? Ну, подивимося далі. :)
"Але кохання наше ще триває" - кохання,як опій, дивна залежність на двох.
Далі за тим же принципом, але все спочатку:

Без тебе тремчу і тіло - суцільний айсберг.
Твій дотик, як опік, муштрує моє єство.
Хоч досі, як вперше, даруєш банальні айстри,
Кохання,як опій, залежність одна на двох.
Не може ніяк згубити ключі від раю,
Судомить змарніле серце, не може піти.
Та врешті злетить у вирій назавжди, я знаю,
Щось вічне - здавалось, а з ним відлетиш і ти. :)

Це тільки мій варіант, а Ви спробуйте краще. Щасти!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027072906494141 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати